39-річна Віта Горкавенко зі Степових Хуторів Макіївської громади та 40-річна Юлія Коновал з Ясної Зірки Носівської громади загинули від ракетного удару по станції Квітнева під Броварами. Ховали в закритих трунах.
Віта Горкавенко жила в селі Степові Хутори Макіївської громади. 9 серпня жінці мало б виповнитися 40 років. Сама ростила двох дітей. Насті 17 років, Саші 13. Віта загинула на платформі «Квітнева». Поруч з Юлією Коновал, подругою. Разом їздили на роботу. Поховали Віту 8 серпня, напередодні дня народження.
Юлії Коновал теж було 40 років. Вона з села Ясна Зірка біля Носівки. Є донька, 10-річна Полінка, та Віра Пилипівна, мати.
— Юля працювала в перукарні на носівському вокзалі, — розказує Віра Пилипівна. Біля дивану притулені її два ціпки. Жінка погано ходить. — А ще почала їздити на підробіток, на склади. Полінку ростила сама, — зривається на ридання жінка. — Я навіть не знаю, як та фірма називається. Юля там два місяці тільки пропрацювала, — трохи заспокоїлась мати. — Перший день як вийшла з лікарняного. Лежала в лікарні з Полінкою, — знову ридання.
— Ми, як дізналися про вибухи, почали телефонувати, писати в месенджери. Я питала: «Юлю, ти де? В укритті?» Близько першої ночі. Питання так і лишилося непрочитаним, — продовжує Тетяна ОГІЄНКО, сестра Юлії. — Вони їздили з Вітою Горкавенко разом. Електричкою до зупинки в Носівці. Потім поверталася додому велосипедом. Частіше залишалася ще працювати в перукарні. Важко їй було.
— Юля на підробіток їздила двічі на тиждень. Вівторок і четвер. На ніч, — продовжує мати. — Товари сортувала на складі. Старалася, щоб більше заробити. Усю ніч на ногах. Бо чим більше назбираєш товару, тим більше заплатять. І так з восьмої до восьмої.
— О 10.00 приходить електричка в Носівку. Потім перевдягалася в перукарні. І ще стригла чи фарбувала клієнток. Коли о 16.00, коли о 19.00 велосипедом додому поверталася. Дуже стомлювалася, бідненька, — плаче Віра Пилипівна.
— Батько дитини на похорон приїжджав. Навіть гроші давав. Він живе окремо, — додає сестра.
— З ким далі буде Полінка?
— Буде зі мною, — впевнено відповідає бабуся. Знову ридає.
— Я їх не залишу, — обіцяє сестра. — Може, і до себе заберу, — роздумує.
Тетяна живе в Носівці. Поліна навчається в носівській гімназії №2. Перейшла до п’ятого класу. Хоче стати лікаркою.
— Дізнатися, хто загинув, було дуже складно, — згадує 21-річна Настя ОГІЄНКО, племінниця Юлії. — Телефонували в броварську, у вишгородську лікарні, у київські. Нас переправляли до приймальних відділень, давали номери телефонів. Але вони не відповідали. Або перенаправляли в Бровари. Ми почали телефонувати в морги.
— Я телефонувала на їхній склад. Там теж нічого не сказали, — додає Тетяна.
— І тільки завдяки тому, що тато працює в ДСНС, змогли дізнатися про Юлю. Набрав колегам і йому дали цей список. Самостійно дізнатися ультраважко, — ділиться Настя.
Люди розказували, що жінки відправилися до Броварів пішки. Але побачили світло і повернулись назад. Думали, електричка йде. Поховали Віту 8 серпня в Степових Хуторах, Юлю 7 серпня в Ясній Зірці.
— Прийшло попрощатися дуже багато людей. У кафе ми поминальний обід замовляли, — продовжує сестра. — З Носівської громади виділили автобус. Дали вісім тисяч на ритуальні послуги. Що не вклалися, самі доплачували. З роботи катафалк дали, щоб тіло забрати з моргу. Це був робочий час, Юля застрахована. Ще заплатять якісь гроші. Нам дзвонили.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Олена ГОБАНОВА. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Син зателефонував: «Приїду». Мати чекала до ранку
- У Прилуках поховали жертв ракетного удару
- Чернігів у жалобі: через удари росіян загинула дитина й молода дівчина, багато постраждалих
- Мама винесла тіло доньки з палаючого АТБ: на Чернігівщині попрощалися з дівчинкою, яка загинула через обстріл
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
