Деколонізація на Чернігівщині продовжується. За той час, що вона триває, не всі об’єкти топонімії були перейменовані органами місцевого самоврядування, тому ці повноваження перейшли до Чернігівської ОВА.
Її голова В’ячеслав Чаус поставив крапку в цьому процесі: за його розпорядженням перейменували 1734 вулиці та провулки. Це відбулось у рамках Закону "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні та деколонізацію топонімії". Робоча група, створена в рамках Закону опрацювала загалом близько 15 000 назв вулиць.
"Хочу звернути увагу, що принципом роботи нашої групи з перейменування об’єктів топонімії був відхід від абстрактних назв вулиць, тобто Сонячні, Зелені, Глибокі, Квітучі і так далі. Було ухвалене спільне компромісне рішення, що ми маємо максимально звернути увагу на визначних особистостей, які мали значний внесок у розвиток української держави, освіти культури чи тієї чи іншої територіальної громади. Тому що питання топонімії – це питання, без перебільшення, нашої національної ідентичності і ми тут не маємо права на компроміс", - пояснює Іван ВАЩЕНКО, заступник начальника Чернігівської ОВА.
Іван ВАЩЕНКО
Крім вулиць робоча група підготувала пропозиції з перейменування також чотирнадцятьох сіл Чернігівщини. Історики зазначають: були випадки, коли історичну назву села перекривлювали росіяни в імперській чи радянській час і вона лишалась такою до сьогодні.
"От вдумайтеся, будьте уважні. Любецька селищна громада. Є село Чисті Лужі. Ну, почали, що треба ж перейменовувати, підпадає під дію закону, були різні варіанти як. Ми разом із органами місцевого самоврядування прийшли до того, що треба опитувати старих людей, які щось пам’ятають з дитинства. Ми всі були в повному шоці, коли з’ясувалось, що історична назва цього населеного пункту, і воно буде перейменоване, - Чисті Луки", - розповів Сергій БУТКО, представник Українського інституту національної памʼяті.
Чернігівці до перейменувань ставляться по-різному.
"Та наразі байдуже. Нічого такого страшного у цьому нема".
"Ну, нормальне, але нормальне в плану перейменування самого. Але ненормальна, тому що фінансові оці записи йдуть, фінансова залежність виходить: поміняти ці всі паспорти, штампи".
"Добре ставлюсь".
"Я навіть не знаю. Звикнем якось з часом. Головне, що наші, українські".
А от історики процесом деколонізації загалом задоволені, хоч і відмічають – його варто було почати раніше.
"На мою особисту думку, процес іде і це вже добре. Він повинен був початися раніше, як на мене, але маємо, що маємо, почався, коли почався. Він іде, іде успішно. Можливо, не настільки медійно, бо коли були перші хвилі перейменувань, коли перший десяток вулиць міняли, про це багато писали в новинах, міськрада про це звітувалася, якісь пропозиції подавали. Потім наступні партії перейменувань вже просто по факту людям повідомляли: ось так перейменували вулицю і все. Можливо, це викликає якесь незадоволення, але цей процес повинен бути. Ми повинні відмовлятися від старих назв, від тих назв, які ідеологічно, які чужі нам. І це треба робити", - каже Володимир ПИЛИПЕНКО, історик.
Автори: журналіст Арсен Чепурний, оператор Віктор Крестов
