«Папернянський завод скляних пісків», що в Олешні на Ріпкинщині, відновив роботу через місяць після деокупації області. Олешня — у лісі, російські війська не заходили, але блукали, коли відступали.
Підприємство спеціалізується на видобуванні кварцевого піску для склозаводів в Україні. Власники — німці. Зараз завод на межі зупинки, бо працювати нікому, чоловіків забирають в армію.
До війни на підприємстві трудились 120 чоловіків. За місяць намивали 26 тисяч тонн піску. Після деокупації на роботу вийшло 60 робітників, піску намивали вдвічі менше. Рік тому 11 чоловіків пішли воювати, підприємство платило середньомісячну заробітну плату.
— Намиваємо піску приблизно 70 відсотків від довоєнних часів, — каже Андрій КУШИК, виконавчий директор. — Зараз офіційно 110 чоловік, з тими, які вже мобілізовані. Прийшло розпорядження ще на 22 чоловіків. Скількох заберуть, не знаю. Якщо так станеться, то підприємство буде фактично на межі закриття. Робота чоловіча. Поки що в Україні не прийнято жінкам працювати на екскаваторах, бульдозерах.
Чому забирають наших працівників, зрозуміти не можу. Військова адміністрація, як на мене, повинна б звернути увагу саме на промислові працюючі і бюджетоутворюючі підприємства. Ми поставляємо сировину на чотири склозаводи, де від нас залежить ще чотири тисячі працівників.
— За підтримки ОВА всього через місяць «Укрзалізниця» відновила колії, якими ви доставляєте пісок на заводи України. Куди возите?
— Майже всі склозаводи в центрі і на заході країни. Два в Рівненській області. Відновили роботу в Київській області, у Гостомелі. Житомирський завод виготовляє медичне скло (медична, харчова, парфумерна тара). Усі інші — тарне скло. Банки, пляшки.
— Для віконного пісок підходить?
— В Україні скло для вікон, листове скло не робили до війни і зараз.
— Раніше пісок купувала білорусь.
— Активна співпраця була в радянські часи. Потім гомельський завод перестав у нас купувати, були свої кар’єри. Перед повномасштабним вторгненням зверталися до нас, хотіли налагодити співпрацю. Поставки були невеликими обсягами. Зараз, зрозуміло, ні про яку співпрацю мови йти не може.
"Час Чернігівський" писав про бізнес:
- Провідне підприємство легкої промисловості Чернігова шиє для відомих торгівельних марок Європи
- Від руйнувань заводу до збільшення частки експорту: як виживає під час війни один з найбільших експортерів Чернігівщини
- Як чернігівський бізнес втримує ринки Китаю та США
Джерело: "Вісник Ч", авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ
