Про впровадження нових технологій і цифровізацію в освіті говоримо із кандидаткою історичних наук Оленою Гринь. Дивіться відео або читайте текстову редакторську версію.
Жуналіст Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Про нові способи викладання історії і цифрові технології. Говоримо сьогодні із кандидаткою історичних наук Оленою Гринь у передачі «Наші люди».
– Які зміни зараз відбуваються у вищій освіті?
- Зміни відбуваються постійно, і в освіті, в тому числі. Ключовий момент – це те, що навчання в закладах вищого освіти орієнтовано дедалі більше на формування у студентів практичних навичок та вмінь, за якими вони будуть успішними в цьому житті. Зараз у нас згруповані всі навчальні дисципліни, відповідно до освітніх програм. Із нововведень - студентоцентризм, наприклад, він був завжди, але зараз більш активний. Чого, напевне, не було 10 років, це регулярні опитування студенів про те, наскільки їх влаштовує, наскільки вони задоволені організацією навчання, конкретними навчальними дисциплінами і навіть викладачами. І це важливо, це впливає, в тому числі, на рейтинг викладачів. І ми дослухаємося і вносимо зміни.
– Чи впроваджується цифровізація в систему освіти?
- Впроваджується, бо це одна з ключових навичок людини. Ми маємо безумовно навчальні дисципліни на всіх рівнях: на рівні бакалаврату, магістратури, аспірантури. Це загальна цифрова компетенція - всі конкретні предмети, спрямовані на формування цифрової компетенції історика, цифрові інструменти в роботі історика. Або технології дистанційного навчання – це для тих, хто планує бути вчителем в майбутньому. Або технології дистанційного навчання в закладі вищої освіти – це вже в аспірантурі.
– Які можливості цифрові технології дають історикам?
- Років 15 тому цифрові технології для істориків – це пошук інформації і це формування певних текстів. Тепер цифрові технології дають нові можливісті. Наприклад, у нас є освітня програма, на якій ми готуємо істориків. Що в ідеалі має вміти історик, коли випускається від нас? Створювати інтерактивні мапи, наприклад, цифрові, або 3D-моделювання, опановувати ази історичної реконструкції за допомогою 3D-моделювання. Або віртуальні тури - вміти адаптувати під свої потреби вже існуючи і розробляти власні.
Щодо майбутніх педагогів – то все дистанційне навчання, побудовано на технологіях цифрової освіти.
Зараз багато говорять про штучний інтелект. І це теж важливий момент, котрому ми приділяємо увагу в роботі зі студентами. Зрозуміло, тут є дві складові. Перша -це ми маємо самі опанувати, як і викладачі, щоб якісно формулювати, і за допомогою штучного інтелекту студенти творили вже власний, конкурентний в майбутньому на ринку праці продукт. Другий момент - працюючи з майбутніми педагогами, ми маємо разом з ними опановувати всі ці можливості, які штучний інтелект надає. Наприклад, ми можемо створювати за допомогою штучного інтелекту тестування, або візуально привабливі презентації, інший візуальний інтерактивний супровід, карти пам'яті або ментальні мапи. Наприклад, якщо ми плануємо провести якусь бесіду, діалог, дискусію, ми можемо сформулювати якісь питання. Це не означає, що все, тепер же штучний інтелект працюватиме замість нас. Але він, безумовно, може бути нам помічником.
– Як вдається освоювати новітні технології самим викладачам?
- Розумієте, ми їх освоюємо, і ми в процесі безперервному. По-перше, це цікаво, це важливо, це потрібно, і сучасне викладання без цього, взагалі неможливе. Але і вони дуже стрімко розвиваються. Тому мені здається, що це процес постійний. Важливою здатністю сучасної людини є здатність навчатися впродовж життя. Ну і, власне, це стосується і нас викладачів.
– Як справи із цифровими технологіями у закордонних колег?
- У наших закордонних колег цифровий інструмент розвивається стрімко. І цей досвід ми вивчаємо, ми взаємодіємо. У нас реалізуються міжнародні програми співробітництва з багатьма європейськими університетами. І, відповідно, є досвід вивчення і імплементації. Більше того, цифрові технології, котрі ми використовуємо в навчальному процесі, вони і перебувають чи у вільному доступі, чи на інших умовах, але вони є розробками як українців і українських науковців, дослідників, айтішників, так і, власне, інших країн світу.
– Воєнний стан впливає на нові технології в освіті?
- Впливає на нові технології в освіті. По-перше, багато шкіл і багато вищих навчальних закладів просто фізично не можуть навчатися очно. А дистанційне навчання неможливе без цифрових технологій. Причому в дистанційному навчанні вони важливі в різних форматах: формат конференції, за допомогою різних застосунків, так і формат різних завдань, креативних, часто творчих, виконуючі які студенти набувають необхідних компетентностей. Більше того, якщо ми говоримо про воєнний стан, то події російсько-української війни актуалізували і питання історичної освіти, переосмислення ролі, яку історія має відігравати в нашому суспільстві. І призводять до того, що ми маємо думати, як максимально ефективно формувати ці історичні компетентності, щоби наші випускники, йдучі в школи, музеї, архівні установи, громадські організації, могли ці історичні знання реалізувати на благо нашої країни.
– Про зміни у шкільній освіті
- В шкільній освіті дуже стрімкі зміни відбуваються. Це пов'язано як запровадженням Нової української школи. Вона стартувала кілька років раніше, але зараз ті учні, які навчаються вже на засадах Нової української школи, вже завершили 6 клас, переходять до 7.
По-перше, освіта не може бути нагромадженням фактів, інформації. І відбувається перегляд підходів до мети освітнього процесу, а відповідної форми методів, як це має бути організовано. Ми маємо в ході навчання сформувати здорову, соціально адаптовану особистість, яка буде успішною в своєму подальшому житті.
Вчора почула на одному заході, що вчитель не має дати знання, він має дати компас, за допомогою якого учень буде йти по життю. І відповідно все це ми можемо спостерігати в школі. Дедалі більша форм роботи спрямовані на здобуття якихось практичних навичок, проєктів і так далі.
Ну наприклад, раніше, що робила я, коли вивчала історію? Я читала параграфи, переказували на уроці. І залежно від того, як я його успішно перекажу, залежить мій результат. А зараз це якісь навчальні проєкти. В ідеалі, ці, які мають суспільнокорисне значення. Приміром, розробити екскурсію власним містом чи населеним пунктом. Чи здійснити дослідження, пов'язане з власною родиною, вулицею, містом, країною, з якоюсь особистістю. І презентувати його. Чи, наприклад, відео історичного контенту для тіктоку, воно насправді теж є практичним. Виконуючи такі форми роботи в тому числі, учні теж здобуваються необхідні компетентності.
– Про шкільну програму з історії
- Ми маємо зараз шкільну програму з історії України, з історії і також інтегрований курс. Як на мене, ці програми розроблені фахівцями. Якихось кардинальних змін, особливо з програми всесвітньої історії не вноситься, але теж там здійснюються спроби відійти від хронологічно-територіального принципу. Тобто сьогодні ми вивчаємо одну країну, завтра другу, післязавтра третю. А вийти на рівень узагальнень, наприклад, там, рух за громадянські права, чи євроінтеграційні процеси.
Що стосується програми з історії України, то мені здається, що останні, доповнення були внесені 2022 року після повномасштабного військового вторгнення російської федерації й по сьогодні включно.
Програми хороші, а от все залежить від того, як ми зможемо організувати нашу роботу з нашими студентами, з нашими учнями, для того, щоби втілити в життя базові моменти, які там є.
Автори: Арсен Чепурний, Дмитро Фальчевський
* * *
Дивіться попередні випуски програми "НАШІ ЛЮДИ":
НАШІ ЛЮДИ: професор про історичні паралелі, викладання та історію росії
НАШІ ЛЮДИ: терапевт мови та мовлення про відновлення здатності говорити
