Говоримо із вчителем Павлом Давиденком про робототехніку, програмування для дітей та технологічні проєкти, які учні роблять на уроках.
Дивіться відео або читайте текстову редакторську версію.
Журналіст Арсен Чепурний. Привіт, друзі! Як створити власного робота? Говоримо сьогодні із вчителем робототехніки Павлом Давиденком у передачі «Наші люди».
– Де ви викладаєте робототехніку?
–Працюю викладачем у інституті післядипломної педагогічної освіти ім.Ушинського, на кафедрі природничих і математичних дисциплін та інформаційних технологій. І по основній роботі я також вчителів знайомлю, як викладати робототехніку. Тому що зараз із приходом Нової української школи (далі – НУШ) робототехніка як міжгалузевий інтегрований курс з 5 класу. Із 2019 року, здається, в школі працюю. Починав з гурткової роботи із робототехніки, а зараз це уроки в молодшій і середній школі.
– Що таке робототехніка?
– Це предмет, який пов'язаний із інформатикою. Якщо брати просту інформатику у школі, там є така річ, як мова програмування чи середовище програмування, скретч. Там діти з початкової школи ідо 7 класу теж залишаються працювати. В цьому скречі пишеться простенький алгоритм блоками, і ось цією програмою ти керуєш спрайтом. Тобто це такий персонаж, який просто переміщується по екрану. Можна велику кількість дій йому надавати. Але дітям все ж таки цікаво, коли, по-перше, руками створити якийсь пристрій і писати програму, щоб керувати цим пристроєм.
Якщо брати взагалі з перших класів, то окрім того, що в дітей розвивається алгоритмічне мислення, вони ще і дрібну моторику пальців проробляють. Адже ці всі компоненти - важко знайти їх серед набору.
– Як працюєте на уроках?
– Ми працюємо за І півріччя за готовими схемами, які є вже в програмному середовищі ЛЕГО. Просто діти знайомляться з елементами, з типами передач, двигунами, датчиками. І вже в ІІ півріччі ми починаємо зі своїми проектами, які самі діти зроблять. 2 роки тому, коли ще починався коронавірус і карантин, ми навіть з дітьми зробили робота-санітайзера в межах проєктної роботи. Це такий робот, який можливо бачили всі на заправках, супермаркетах. Тобто, руку підставляєш, і він рідину дезінфікуючу видає. Ми зробили це з набору ЛЕГО, взяли механічний диспенсер, який просто рукою треба натискати, додали до нього елементи керування,
– Які ще проєкти робите з дітьми?
– Будь-що. Ми ще іноді підлаштовуємось, у нас є загальношкільні проєкти. Був проєкт із мистецтва, якийсь клас картину малював, якийсь клас пісню робив, якийсь клас кіно знімав. Ми з дітьми, які більш зацікавлені робототехніці, зробили робота, які міг малювати. Тобто можна було на комп'ютері задати малюнок, звичайно, не будь-який, а в якихось межах, і цей малюнок робот міг відтворити.
– Звідки берете обладнання?
– Саме в нашій школі обладнання, мабуть, це купувалось за кошти безпосередньо школи. А взагалі є фінансування по НУШ. Тобто приходить субвенція на громаду чи на заклад освіти, а саме на закупівлю обладнання, і вчитель вже сам вирішує, що він закуповувати. Закуповують комплекти робототехніки. Якщо за кошти НУК, то там коштів трошки менше, то закуповують Arduino набори, які дешевші. А також велика кількість донорів працює, у тому числі і на території нашої області, які теж постачають обладнання. Проєкт EGAP працює з п'ятьма громадами в нашій області і поставив сучасне обладнання і для робототехніки, і 3D принтери поставив. І також проводить навчання для вчителів.
– Як змінилось викладання робототехніки після вторгнення?
– Ну, мабуть, змінилося. Машинально ці всі набори не перенесеш в сховище. Тому обладнання нам доводиться відкладати до закінчення тривоги і потім продовжувати навчання.
– Що діти можуть зробити за урок?
– У початковій школі у нас урок відбувається 30 хвилин І ми беремо, відповідно, маленькі проєкти, які можна виконати у межах 30 хвилин. І якщо діти не бавляться, то дійсно можна за 30 хвилин це зробити. В старших класах ми поєднували два уроки попарно і проводили, щоб уже було 90 хвилин, і тоді можна більше зробити. У межах проєктної діяльності це робиться не за один день, а може і 5 тижнів діяти проєкт. Тобто у нас є набори, які тільки використовуються в класі. А ще є додаткові, із якими ми можемо не зменшуючи кількість наборів для уроків, окремо працювати протягом 5 тижнів.
– Що входить до набору для робототехніки?
– Звичайні компоненти, як і у звичайних LEGO. Тобто вони повністю сумісні, можна навіть доповнювати звичайними наборами набори для робототехніки. А взагалі є блок керування, він «брік» називається, але ми просто називаємо програмований блок. У ньому є джерело живлення, мікроконтроллер і два інтерфейси, куди можемо під'єднати будь-які елементи, які є в наборі. Це двигун і 2 датчики або 2 сенсори. Тобто можемо або 2 датчики під'єднати, або двигун і один датчик. Можна поєднатися з двох наборів і взяти по двигуну, бо в наборі є тільки один двигун. І до одного блоку два двигуни приєднати і відповідно писати програму під те, що приєднали.
В наборах для вже старших дітей від 10 до 12 років (LEGO Spike, LEGO Mindstorms) вже одразу йде в комплекті 3 двигуна і 6 інтерфейсів, куди можна під'єднати будь-що до 10 датчиків. Найцікавіший – це гіроскопічний датчик, де можна зробити робота, який переміщується на одному чи на двох колесах.
– Чи існує робототехніка в європейських школа?
– Що цікаво, що принаймні в МІТ (Масачусетський технологічний інститут) в рамках технологічної освіти вони теж використовують набори саме LEGO для студентів. Тобто, не якісь там суперкосмічні елементи, а вчаться на звичайних LEGO. А потім уже розробляють на окремих елементах, якщо вже до якогось там серйозного проекту доходять.
– Як зацікавити дитину робототехнікою?
– Дитина сама має бути зацікавлена. Батьки можуть це бачити і по інших наборах, які вони купляють, що дитина цікавиться. У нас у школі є діти, у яких є вдома набори для робототехніки. Воно не складне для самостійного вивчення.
* * *
