Спілкуємось із Марією-Єлизаветою Кожедуб про майстерню «Plastic Fantastic», навіщо переробляти пластик і що з нього можна зробити. Дивіться відео або читайте редакторську текстову версію.
Журналіст Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Із пластику можна зробити багато цікавих речей. Сьогодні говоримо про це із майстринею з переробки пластику Марією-Єлизаветою Кожедуб у передачі «Наші люди».
– Що таке майстерня «Plastic Fantastic»?
– «Plastic Fantastic» – це місце, де переробляється пластик. Це експериментальна майстерня з ресайклінгу. І тут завжди відбувається щось нове і новаційне для допомоги нашій екології і порятунку планети. Але локально, починаючи з Чернігова.
– Як і коли засновано майстерню?
– Ми розвивалися дуже логічно. Спочатку ми збирали сміття в лісах, на пляжах. Потім ми прийшли в сортування вже вторинної сировини – чистої та сухої.
Ми бачили, що папір, метал, скло переробляються в Чернігові, а пластик доводиться відправляти в Київ. Це не екологічно, бо бензин і дорога. Тому ми вирішили відкрити майстерню із переробку пластику. Бо дуже логічно, коли ми не веземо і не витрачаємо бензин, енергію, ресурси, а тут збираємо пластик людей, які сортують. І переробляємо, і віддаємо цей пластик, наприклад, в садочки, робимо з них ігри, органайзери. Або частину пластику, який ми сортуємо, ми віддаємо, звичайно, на збори: дрони і протези.
– Як ви особисто долучились до переробки пластику?
– На першій сортувальній станції. Там ще там було нічого, просто смітник за колишнім кінотеатром ім.Щорса, там де був Молодіжний центр. Тоді був карантин, нічого не відбувалося. А я активно волонтерила весь 2019 рік. І тут «Екомісто» каже: «Вдягайте маски, будемо прибирати, робити сортувальну станцію». І от так поступово, крок за кроком я почала долучатися до конкретних проєктів ГО «Екомісто». Стала адміністраторкою сортувальної станції першої, потім другої. Пройшла два тренінги: суперсортери та екоблогери. Ходила по школах, проводила лекції по сортуванню, переробці.
Коли ми почали розвивати проєкт "PlasticFantastic", я дуже активно долучалася до ознайомлення із приладами. Ми ремонтували першу майстерню, яка була по вул.Білова (зараз – вул. 1 танкової бригади – ред.). І потім я стала майстринею із пластику.
– Чому варто переробляти пластик?
– Пластик – це дуже класний матеріал. Ми хочемо розбивати стереотипи, що пластик – це сміття, це бруд, це токсично. Бо пластик є фантастичним матеріалом, якщо його не використовувати, а перевикористовувати. Бо він переробляється багато разів. Якщо брати конкретні види пластику, не токсичні, з якими ми працюємо тут, ми працюємо з щільним поліетиленом і з менш щільним, LDPЕ 4. Краще не створювати новий пластик, не витрачати нові ресурси, а брати той, який не втрачає свої властивості після плавлення, переливання, дроблення. Він залишається міцним, термостійким, вологостійким.
Якщо брати пластики, які взагалі не переробляються - їх всього декілька видів - то моя порада, взагалі їх не використовувати, не споживати. Це найпопулярніший одноразовий пластик, який можна заміняти на багаторазові речі. І, на жаль, цей пластик поки що не має цінності, бо за рахунок того, що він дуже дешевий у виготовленні, він дуже популярний, наприклад, у розважальних якихось сферах: кафе, ресторани. Бо це дешево. Якраз оце і створює проблему, бо цей пластик не переробляється. Тому моя відповідь на питання «Навіщо переробляти?» - «Для того, щоб не створювати нове».
– Що робите з пластику?
– З пластику ми робимо картини. Зараз починаємо робити аксесуари, сумки, обкладинки. Робимо органайзери, всякі мильнички декоративні. На новорічні свята були ялинкові прикраси. А листи від 2 міліметрів до 2 сантиметрів можна використовувати як завгодно. За рахунок лазерів, фрезерів можемо вирізати таблички на вулицях. Ми можемо робити з них прилади з переробки пластику. Тобто мій екструдер і шредер, який дробить пластик, його елементи зроблені з кришечок, з переробленого пластику.
Коли мене питають «Добре, фруктовниця, а що ще?», то я їм показую: ось прилади, які переробляє пластик, і так само це може бути стіл, парта, шафа і все, що ти хочеш. Будь-яка поверхня із переробленого пластику набагато міцніша, ніж дерево, яке не витримає того навантаження, як лист 2 сантиметрів щільного поліетилену.
– Як саме відбувається переробка?
– Люди приносять пакет кришечок, ми сортуємо. Найголовніший пункт – це допущення тільки ідеально чистих, сухих кришечок. Без залишків їжі, без залишків бруду. Сортуємо по кольорам і по чистоті. Брудні відкладаємо і чисті сортуємо вже по відтінках. Декілька кілограмів кришок ми дробимо на крихту. І оця крихта вже йде на переробку. Або вона плавиться, або вона засипається в екструдер, який теж її нагріває, температура 175 градусів.
І виходить нитка, або просто плавить і під конкретну форму заливає. Цікаво, що в пресі та інжекторі ми можемо зрозуміти, який у нас буде результат. А екструдері це повністю ручна унікальна робота. Кожен виріб унікальний і в єдиному екземплярі.
– Раніше ви проводили лекції в школах. Чи є зараз подібні активності?
– Був проект «Суперсортери», коли ми ходили по школам з лекціями по сортуванню. А також встановлювали паперові бокси там, де сортувались папір, метал і пластик. Зараз «Екомісто» не працює зі школярами, але я особисто за підтримки наших майстерень розробила проект «Планета екосвідомих». Зібрала команду по програмі «UpShift» за підтримки громадської організації «Агенції локальних ініціатив UNICEF». Ми будемо робити практичні воркшопи для дітей ліцею №15. Поки що бюджет дозволяє тільки 150 дітей. Кожен клас раз на тиждень буде приходити сюди і переробляти пластик на флікери, які відбивають світло, переробляти папір. Бо мені цікаво поєднувати різну переробку матеріалу.
Ми хочемо в майбутньому завдяки цьому проекту робити зошити з обкладинками, наприклад, з пакетиків, які будуть мати вигляд не пакетику. І наповнення - вже перевикористаний папір.
Ми провели опитування, і школярі сказали, що найкраще вони засвоюють матеріал через практику. Ми хочемо їм не просто розповісти, як багато проблем екологічних в світі. А хочемо показати, що прямо зараз вони можуть зробити щось. І це настільки легко, що вдома вони зможуть продовжити. Для цього ми також провели лекцію для вчителів, щоб після закінчення цього воркшопу діти повернулись в світ, де вчителі також розділяли б цю ідею і підтримували дітей.
Дуже важливо екологічні проєкти базувати на освіті молоді, бо вони зараз формують звички.
– Чи є вікові або інші обмеження для тих, хто хоче займатись переробкою?
– Немає обмежень, це все тільки бажання. Дуже багато по всій Україні майстерень «Plastic Fantastic», у Києві є «Платформа острів». І ми всі об'єднуємося і готові шукати нових людей будь-якого віку. Справді буквально через пів години до мене прийде дівчинка 13 років, яка після школи сюди приходить і пробує працювати на нашому обладнанні.
Я закликаю людей будь-якого віку не соромитись і починати зараз. Навіть якщо ви вже давно маєте звички викидати все в смітник, то можна починати з малого: сортувати папір та пластик.
Ми всі працюємо на перемогу. І найголовніше - це наше майбутнє. Без екології і екосвідомості майбутнє може бути під загрозою. Тому давайте це зупиняти прямо зараз, починаючи з маленьких фракцій, такі як пластикові кришечки, пакети, а також відмовитись від трубочок.
Перероблений пластик
* * *
