У цьому випуску – викладачка музичного коледжу Елеона Акчуріна, яка навчає музики вже 49 років. Говоримо про те, як змінилось викладання з початком російського вторгнення, про професію концертмейстера і те, як студенти «заряджають» енергією.
Дивіться відео або читайте текстову редакторську версію.
Журналіст Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Сьогодні говоримо про музику і спілкуємося із концертмейстеркою і викладачкою Чернігівського музичного коледжу Елеоною Акчуріною у передачі «Наші люди». Скільки років ви викладаєте в музичному училищі?
- У музичному училищі викладаю 49 років. А попала я в Чернігів за направленням після київської консерваторії. П'ять років працювала в філармонії, а потім пішли діти, і перейшла я в училище на концертмейстерську і викладацьку роботу. Нашими випускниками наповнюються всі музичні школи нашої області. Всі, кого випускали, вони всі пристроїлися в школах.
– Як ви пережили повномасштабне вторгнення?
- Почалося вторгнення, я спершу нічого не зрозуміла. Син тільки сказав, у нього троє дітей, він сказав: «Мама, треба їхати». У мене дочка в Німеччині 20 років вже працює у музичній школі, до речі, наша випускниця і випускниця Київської консерваторії. Нас сім'я 7 чоловік, всі поїхали. Німці - старе покоління - ще пам'ятають, що таке війна, розумієте. І вони настільки душевні, у всіх смислах, і щодо житла, і все, що треба. Діти всі пішли в школу, батьки - на курси. Всі, хто приїхав до Німеччини - всі ходять на курси німецької мови.
Оця законослухняність це характерна риса німців взагалі. Іноді бачиш тут у нас асфальт: там ямка, там недороблено, там ще щось. Думаю, німці цього не допустили б, у них порядок.
Ми одразу почали давати концерти українські. У мене донька 20 років вже там у культурному товаристві викладає. Ми організувались: онучка грала на альті, танцівниця з Одеси, композиторка наша – випускниця із Харкова, ще дівчина з Полтави - піаністка і бандуристка. Дуже був гарний концерт - називається «Музика для друзів». Дуже багато ми працювали, і народу було багато, і мали великий успіх.
Але душа була вдома: як там дім, як там Чернігів. Ми ж весь час дивилися новини, дивилися, що тут робиться, розумієте?
Я ж живу у будинку по вул.Чорновола, у нас теж балкон зруйнований. Ну, навіть не в цьому справа, просто хотілося додому. Чесно кажу, на роботу. Ми, викладачі, вже у віці, даємо студентам своє знання і досвід, а вони нам дають свою молоду енергію. Розумієте, наша професія гарна тим, що ми весь час вчимося разом зі студентами.
– Викладання у воєнний час змінилось?
- Якщо раніше на наш відділ вступало 10 чоловік, то зараз 5. Декотрі студенти лишилися за кордоном, і це дуже нам складно, тому що викладати по телефону доводиться.
Бачили, як займалась моя внучка на альті? Телефон, вона стоїть за альтом, викладачка зі своїм телефоном, і каже: «Ні, туди пальчик, пальчик туди».
От моя студентка-випускниця, яка зараз в Англії, у неї ще немає інструменту. Як в неї буде інструмент, я їй теж буду по телефону казати, куди пальчик поставить, і який характер цієї музики, і як це виконати, про що ця музика, і як зробити, щоб достойно закінчити наш коледж.
– Який предмет викладаєте?
- Я працювала багато концертмейстером, викладала предмет «Концертмейстерський клас». Вчила студентів акомпанувати. Це дуже важлива діяльність, тому що всім музикантам і співакам потрібен концертмейстер. Це складна наука, цьому треба навчитися. Бо музика вокальна – це слово і це душа. Цьому треба навчитися, розбиратися.
Наші студенти в музичних школах працюють викладачами і концертмейстерами. Там є і вокальні відділи, і хорові відділи, і скрипкові відділи. Наприклад, людина грає на трубі чи на саксофоні. А є обов'язковий для нього предмет – фортепʼяно, бо трошки повинен розбирати. І вокаліст: співає, але він повинен вміти і зіграти свою мелодію.
– Чим займається концертмейстер?
- Концертмейстер – це людина, яка акомпанує солісту, співаку, скрипалю, Потім ще - акомпанують оркестрі. Приміром, в оперному театрі для того, щоб співачка вийшла і заспівала щось, вона повинна вивчити все з концертмейстером. І хор повинен вивчити все з концертмейстером, і співак, і всі, всі, всі. Навіть танцюристи повинні спочатку вивчити з концертмейстером.
Це дуже така потрібна робота. Це мабуть поклик душі. Дуже люблю свою роботу!
* * *
Дивіться попередні випуски програми "НАШІ ЛЮДИ":
- Викладачка ораторського мистецтва розповіла про вміння презентувати себе
- Диспетчерка ДСНС про хибні виклики, роботу під обстрілами і найпоширеніші надзвичайні ситуації
- НАШІ ЛЮДИ: народна артистка України про творчість у час війни
- НАШІ ЛЮДИ: про освіту в Чернігівській області розповідає Тетяна Ясочко
