У цьому випуску байкериня Олена Михайлова розповідає про те, як влилась у байкерський рух, чому ця субкультура приваблює таких різних людей і про стереотипи щодо байкерів.
Дивіться відео. Або читайте текстову редакторську версію.
Журналіст Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Про залізних коней, дорогу і свободу говоримо сьогодні з байкериною Оленою Михайловою у передачі «Наші люди». Як ви потрапили до байкерського руху?
– До байкерського руху я дуже несподівано потрапила. І це була пропозиція моєї знайомої дівчинки – фотографа. Вона дуже хотіла мене сфоткати саме на байку. Вона от бачила мене такою бунтаркою, мотоциклісткою. Вона завжди казала: «Лєна, у тебе обов 'язково буде мотоцикл».
Хоча, в принципі, я знала про це давно, тому що десь вже з років 12 -13 був «Мінськ», «ІЖ» і по селах на «МТ» з коляскою ганяла і так далі.
У мене був знайомий, у котрого гарний спортивний байк, і оце ж ми пофоткалися. Ну і все, я почала спілкуватися з хлопцями-байкерами,
– Байкери – це бородаті чоловіки в шкірянках?
– Все дійсно, це стереотипи. Дуже поширене питання: чим різняться мотоциклісти і байкери. Мотоциклісти – це люди, які беруть мотоцикл на роботу їздити, по місту, тобто просто як транспорт. Байкери – це спосіб життя, це поїздки, відвідування різних мотофестів, байкерських зльотів і так далі.
У мене є гарний друг Шендрик Олександр. Він їздить на такому трайку (мотоцикл з трьома колесами – ред.), здоровий такий трайк. І у нього є свій байк-пост. Він живе на Черкащині. Коли приїжджаю до нього, там ми готуємо їсти, у нього свій бар - місце для збору байкерів, де ми всі збираємося. І він казав, якщо хтось буде питати, чим відрізняється байкер від мотоцикліста, каже: «Лена, я буду показувати твої фотки, твої відео і розповідати саме про тебе».
– Чернігівські байкери – хто вони?
– В тусовці байкерського руху в Чернігові дуже різні люди. Я, наприклад, співачка. У нас є і бізнесмени, у нас є юристи, у нас є дівчинка - помічниця юриста. Потім у нас є ті, хто працює на СТО, у нас є ті, хто ремонтує і холодильники, і пральні машинки, і так далі.
– Чим таких різних людей приваблює байкерський рух?
– До байкерського руху приваблює мотоцикл. Не даремно кажуть: «Чотири колоса возять «дупку», , а два колеса возять душу». Це, свобода. Мабуть, люди, які не їздили на мотоциклі, вони просто не зрозуміють цього.
– Чи проводять зараз мотофестивалі?
– Не проводилися давно вже. По -перше, це ковід. Потім кляте повномасштабне вторгнення. Три роки вже нічого не проводили. Я недавно їздила і в Золотоношу (Черкащина). Також недавно їздила в самі Черкаси, у Білу Церкву. Там роблять фестивалі невеликі для підтримки наших Збройних сил України: аукціони різні, смаколики продаються за донат і так далі. Я сотник міста Чернігова в об'єднаному байкерському фронті. Це така організація, голова Олександр Стогнієнко. Вони купують стареньку мототехніку з колясками, повністю самі ремонтують, фарбують в піксель і передають хлопцям на фронт. Тобто ця мототехніка рятує життя, якщо треба перевезти пораненого. Ну і плюс, мотоцикл може проїхати там, куди не пролізе жодна автівка.
– Байкери слухають тільки рок?
– Знаєте, я вам скажу, що це також стереотип. Більшість байкерів дійсно люблять рок, відвідують рок-концерти. Але коли ти їдеш тихенько по гарній трасі, в навушниках може грати якась попсова музичка. Так що різноманітні стилі музичні можуть слухати наші хлопці і дівчата. Є українські гурти, дуже крутий гурт – KARNA. Це гуцульський рок.
– Байк – це дорого?
– По-перше, дивлячись, яка модель. По-друге, дивлячись, якого року випуску. Не настільки сам байк дорогий, як його обслуговування. Хороші мотоцикли рівняться із дуже хорошою автівкою.
– Чи є серед байкерів стереотип про «жінок за кермом»?
– Немає у нас сексизму. Байкери дуже поважають дівчат на двох колесах. Тому що, по-перше, не кожен чоловік має сміливість сісти на два колеса. І, по-друге, це дійсно дуже сміливі дівчата. Вони нас завжди оберігають.
– У нас погані дороги?
– Я би не сказала, що у нас погані дороги. Зараз, може, не на часі, але дороги у нас зараз хороші. Навіть якщо є десь ямки, на мотоциклі набагато вправніше їх проїхати, ніж на автівці.
– Як мотоцикли і автівки «уживаються» на дорогах?
– На рахунок сумісності двоколесного транспорту та автотранспорту - це дуже велике болюче питання. Є дійсно ті, котрі купують мотоцикл, щоб показати «я крутий», щоб показати якусь свою безбашеність. А є нормальні мотоциклісти. Як дівчина-мотоцикліст, я не маю жодних питань. Тому що мене пропускають.
Хлопцям -мотоциклістам трошечки з цим тяжче. Тому що автоводії трохи з упередженням до них відносяться.
– Що потрібно придбати, щоб почати їздити на мотоциклі?
– Безпека на мотоциклі – це в першу чергу. Обов'язково мотокуртка із захистом, щоб була захищена спина, лікті і так далі. Обов'язково мото боти. Шолом – це найперше, що має бути у мотоцикліста. Також є спеціальні мото-джинси або якісь інші мотоштани, де є захисні пластини чи наколінники.
Розпочинати байкерську кар'єру, так сказати, краще з малокубатурних мотоциклів, хоча б максимум 250 кубиків. Тому що «коники» бувають непередбачувані, щоб не наробити лиха і собі, і тим, хто оточує тебе.
– «Байкерський клуб мене кришує»?
– Я єдина дівчина на мотоциклі в Чернігові, котру виділив наш офіційний байкерський клуб «Агарта МС». Це означає, що я під захистом цього клубу
– Чим, окрім поїздок, займається чернігівська мотоспільнота?
– Ми їздимо до діток в інтернати, ми їздили в Городню, ми їздили до Ніжина, возимо продукти, різні смаколики, одяг, якісь речі першої потреби і так далі. Ми якось намагаємося бути корисними.
Ми не просто хлопці та дівчата, які заважають людям спати - це як про нас думають і так далі. Ми хочемо бути корисними, в першу чергу. І зараз, так як така ситуація в країні, війна, ми продовжуємо допомагати. І не тільки вже діткам, а ще й беремо активну участь у допомозі Збройним силам України.
* * *
