Говоримо про операції на серці із завідувачам відділенням серцево-судинної хірургії Чернігівської міської лікарні №2 Ігорем Венгером. Дивіться відео або читайте текстову редакторську версію.
Журналіст Арсен Чепурний: Доброго дня. Давайте почнемо з вас і з того, як ви потрапили до Чернігова і на посаду, яку зараз займаєте?
- Шлях на Чернігівщину був непростий. До цього я працював в Черкасах, потім я працював в Інституті серцево-судинної хірургії ім. Амосова. І вже тільки після проходження клінічної ординатури в Амосова мені запропонували приїхати в Чернігівську міську лікарні №2 і подивитися, які є умови для створення кардіохіругічної служби і чи є така потреба взагалі. Таким чином я і опинився на Чернігівщині. І вже 8 років ми плідно працюємо, надаємо кардіохірургічну допомогу.
- Скільки за цей час провели операцій?
- Ой, за 8 років… Я ще підрахунків не вів, у середньому ми до 300 операції кожного року проводимо. Тобто якщо так порахувати, це вже близько 3000 операцій ми зробили.
- Які це операції найчастіше?
- Найчастіша операція на серці і в Чернігові, і в Україні, і в світі – це операція з приводу ішемічних вироби серця. Це, як правило, ми виконуємо аортокоронарне шунтування. Це сама часта операція. Проводиться людям, які страждають на атеросклероз.
- А яка найскладніша операція, яку проводили?
- Найскладніші операції, вони, знаєте, стираються з пам'яті. Ти виходиш з операційної, де ти провів, може, 10 годин, може більше, і думаєш, все, це була сама найскладніша операція. Проходить деякий час, знову стається якийсь складний випадок, і ти вже думаєш, що ось це була найскладніша операція. Я думаю, у кожного хірурга, у кожного кардіохірурга, взагалі лікаря, які займаються хірургією, періодично трапляються складні випадки, ми не застраховані від них. І, щоб вибрати найскладніший, мабуть, я в цих випадках просто загублюся.
- Чи було таке, що якась операція тривала супердовго?
- Ну, одна операція у нас тривала супердовго, майже добу тривала. Тобто ми не могли відключить апарат штучного кровообігу, була виражена серцева недостатність. І ось, ну, по суті ми хірургію уже ніяку не робили, але і відключить апарату, який підтримував життєдіяльність, також не могли. Тому вся бригада знаходилась в операційні, ну, майже добу. Якісь короткі паузи, щоб посидіть вони були. Але саме знаходження в операційній, от воно було добу. Це один такий випад у нас був.
Читайте також: Як заспокоїти серце при аритмії?
- Я так розумію, що більшість операцій, якщо не всі, це заплановані операції? Чи бувають екстрені якісь?
- Звичайно, бувають екстрені. У нас друга лікарня, вона лікарня швидкої допомоги. Тобто всі екстрені випадки везуться сюди. До екстрених випадків, де ми надавали допомогу, це ми відносимо критичні враження стовбура лівої коронарної артерії, якщо ми беремо до уваги ішемічну хворобу серцяв. Також у нас вважаються екстреними операції інфекційний ендокардит, запущений, коли вже з вираженими проявами клапанної патології. Також до цього ми відносимо розшаровуючу аневризму аорти. Ну, інфаркти, передінфарктній стан. Це мабуть самі основних патології, які потребують негайної реакції. Але ця екстрена патологія займає в процентному відношенні від усієї допомоги, яку ми надаємо, десь відсотків 15-20.
- Якщо порівнювати чернігівську кардіологію з кардіологією, наприклад київською, львівською і так далі, ми пасемо задніх чи не пасемо задніх, як можете сказати?
- Я можу сказати таким чином, що кардіологія вже давно перестала бути експериментальною. І методики проведення операції, технології з часом відпрацьовані до того, що вони вже не потребують якогось науководослідного рівня. І такі базові кардіохірургічні операції ми проводимо тут, у Чернігові. Не оперуємо тільки маленьких діток і не робим, поки що не робим, трансплантацій.
- А пенсіонерів оперуєте? Якщо людині за 70 добряча чи проводиться такі операції?
- Може, не можна так говорити, але на щастя, кардіохірургія – це хірургія літніх людей. Тому атеросклероз, дегенеративні різні зміни в організмі, вони якраз відбуваються уже у людей більш поважному віку. Тому наша категорія пацієнтів, яких частіше всього ми оперуємо – це вікова група від 60 до 80 років. І я дуже часто в спілкування з родичами пацієнтів, самими пацієнтами наголошую на тому, що вік не є протипоказом для операції. Тому що вік – це відносне поняття. І навіть 20-річний наркоман, який вів спосіб життя відповідний, у нього організм набагато більше буде зношений, ніж у людей неповажного віку, яким там і за 80, які вели зовсім інший спосіб життя.
Ігор Венгер: "Кардіохірургія - це хірургія літніх людей"
- Коли готувався до інтерв'ю, наткнувся на інформацію, що інфаркти в Україні – це одна з найбільш поширених причин смертей чоловіків 45+. Наскільки це правда?
- В Європі і в США, які являються флагманами в розвитку медицини і надання медичних послуг, так от у них кількість інфарктів набагато менше, тому що культура самого населення і піклування про свій організм – і при найменших проявах і при найменших симптомах захворювання пацієнти викликають «швидку», і це дозволяє попередити інфаркт. Ну, коли стається інфаркт, є від трьох до п’яти годин, від трьох до пяти годин, от коли можна повернути назад ці всі процеси, які відбуваються в міокарді, відкривши закриту артерію. Якщо цього не зробити, то інфаркт відбудеться, а от чим він вже закінчиться, то залежить і від діаметру артерії, яка закрита, від віку пацієнта тощо. Тому, ну, не всі інфаркти люди переживають, але є люди, які переживали і п'ять і шість інфарктів. Це речі серйозні, і якщо люди відчувають такі симптоми, то, в принципі, зволікати не треба, треба викликати «швидку».
- А які це симптоми?
- Класичний симптом інфаркту міокарда – це давлячий, пекучий біль за грудиною. Він може маскуватися, ці симптоми можуть мати різні прояви, у когось це може навіть шлунок боліти, у когось це може бути рука, шия, голова, але це вже, я кажу, такі більше приховані симптоми. А якщо ми беремо класичний симптом, це такий давлячий біль за грудиною, який не проходить, умовно, за дві хвилини. Може, боліти годину… , Якщо є такі симптоми, то треба викликати «швидку».
- Ви сказали, що більшість пацієнтів – це люди старші, а чи буває молодь?
- Буває. На щастя, не так часто, але буває. Серцева патологія вона ж не обмежується тільки й ішемічною хворобою серця. Це можуть бути і травматичні випадки. От у нас був боєць, заклинило люк у танку, він намагався якось відкрить. Ну, він отримав цим люком удар в грудну клітку. Удар був такої сили, що в нього відбувся відрив хорд на мітральному клапані. Він до нас поступив у гострому стані, з такою вираженою задишкою, була гостра мітральна недостатність. І ми виконали пластичну операцію, відновили роботу клапана. Бувають ревматичні враження клапанів, а атеросклеротичні. Є велика когорта вроджених вад серця, коли народжується дитинка з вадою серця, яка, скажімо, не є критичною і не потребує хірургічного лікування в дитячому віці, але потім в процесі життя ця вада може прогресувати і вже в дорослому віці трансформується в більшу ваду, яка потребує корекції. Таких молодих людей ми також оперуємо.
- Технічне оснащення відділення. Наскільки, на вашу думку, задовольняє потреби?
- Ми забезпечені абсолютно всім. Абсолютно всім. І зараз навіть ми вже останні роки досить активно впроваджуємо мініінвазивні технології. Це, скажімо, доступ до серця через менший розріз, меншу травматизацію грудної клітини, і як наслідок, швидше відновлення, швидше видужування, і швидша виписка з лікарні. Так що все необхідне обладнанням у нас є. Але, спостерігаючи на конгресах, на конференціях, як розвивається кардіохірургія в світі, в технологічному світі, то ми бачимо, що все-таки трошки ми відстаємо у плані роботизованої хірургії. Я думаю, що апарат робот «Да Вінчі» він називається, з допомогою якого зараз проводяться в провідних інститутах операції на серці, він дуже дороговартісний. Тому бюджет не те що нашої лікарні, а навіть нашого міста, мабуть, ще не готовий до придбання такого апарату.
- Ви говорили, що робите різні-різні операції, але поки що не робите пересадки. Я хочу запитати про ось це «поки що». Чи є таке у планах?
- У планах таке є, але, розумієте, трансплантологія це навіть більше не про хірургію, а про організацію. Вилучити орган і зробити цю трансплантацію, вшити його рецепієнту, це одна справа, а організувати весь процес юридичний, організувати весь процес супроводу, потім терапію цього пацієнта… Це дуже велика робота. Дуже велика робота, і ця робота не робиться одною людину. Це ціла команда, це симбіоз і трансплантологів, кардіологів, кардіохірургів тощо. І тільки плідна робота цих служб дозволить займатися таким напрямком медицини, як трансплантація. Ми тримаємо руку на пульсі, і в цьому напрямку також хотіли б рухатись.
***
Час Чернігівський писав про таке:
