Колишній заступник прокурора області та ексначальник управління Офісу Генерального прокурора, а нині - радник міського голови Ічні Олег Підгайний повідомив болючу звістку - він на війні втратив сина. Військовий поліг на Харківщині.
«Навіки 27… Мій Син - Ілля. Моє Серденько!
Загинув у бою 16 липня 2025-го, на Харківщині.
Невимовний біль! Неймовірний, неосяжний, невиліковний… Нереальний.
Зовсім не нескромно мені стверджувати, що Ілля є Гордістю і Честю Нації.
Син, Брат, Чоловік, Онук. Багатьом - щирий Друг.
Був, є і буде!
Маю одну велику мрію, навіть більшу за Перемогу України в цій війні з мордОром.
Бажаю, щоб ота велика пляма на глобусі, кольору лайна, або - країна-гній, перетворилася на вічну мерзлоту. Щоб повиздихав увесь тамтешній гнус, планктон та інфузорії.
Пам’ятатимемо Іллю. Старшого лейтенанта Сил Оборони України. Він давав близьким та друзям багато тепла та любові. Слава Україні!», - написав Олег Підгайний.
Ілля Підгайний
Матір хлопця Олена Підгайна також виклала щемливий пост у соцмережах
«…стався 22 рік. Я волала «Чому обидва?» Він спокійно сказав: « Мама обирай, хто залишиться? Дівчатка - народжують, хлопчики - захищають». Я просто тихо плакала. Його батько мені пообіцяв, що він їх благословив і з ними нічого не трапиться. Я просила старшого сина бути разом, він заперечив - краще окремо.
Я вірила і чекала. Микита опікувався Іллею, наскільки міг, він турбувався за нього, бо знав більше від мене.
Були короткі зустрічі, ми всі жили від зустрічі до зустрічі, від + до +.
Він став офіцером, і знову дивував мене. Для дорослих чоловіків став «опікуном» він дуже шанобливо ставився до людей і життя. Він обурювався, що у штабі зволікали з нагородами для загиблих «живі почекають, а рідним загиблих потрібно розуміння, що вони загинули і це оцінено, хочаб нагородою». На Новий рік (не маючи власних дітей) зібрав з хлопців пожертви «подарунок від тата» для діток загиблих. Мене дивував мій ВСЕСВІТ, я ним пишалась.
Він поспішав жити. Після першої зустрічі з дівчинкою Крістиною сказав «я її знайшов, вона настільки до мене подібна».
Вони швидко одружились, весілля було як ковток повітря в цей час. Здавалось, що життя повертається і до нас.
Він пишався їх відносинами, хотів окутати дружину турботою, робив подаруночки навіть на відстані, щоб вона не сумувала. Він був щасливий.
Мого ВСЕСВІТУ немає. Вибух розірвав тіло мого ВСЕСВІТУ на шматки. Коли Ви побачите згорьовану матір, не кажіть їй «тримайся». Ваше «тримайся» розриває на шматки її. Їй немає за що триматися. Якщо є сміливість і мужність станьте для неї штахетіною, слухайте її розповіді про ВСЕСВІТ, плачте разом з нею, витріть їй сльози.
І майте сміливість витримати її звинувачення. Я звинувачую чоловіків, що ховаються за інвалідів та дітей, бо вони забрали право мого ВСЕСВІТУ мати своїх дітей.
Я звинувачую жінок, що виправдовують своїх трусів, бо забрали право мого ВСЕСВІТУ насолоджуватись своїм коханням.
Я звинувачую офіцерів-карʼєристів, що нехтували безпекою, не цінували інше життя, бо забрали право у мого ВСЕСВІТУ право жити.
Я звинувачую своє керівництво, бо неодноразово не давали мені 3-4 дні відпустки для зустрічі з дітьми, бо забрали право мого ВСЕСВІТУ обійняти маму.
Я звинувачую недолугих командирів, що прикривають свою нікчемність підтасовкою фактів, бо забрали у мого ВСЕСВІТУ звання ГЕРОЯ, його тіло закрило трьох.
Але він на це мені казав: «мама не ображайся, їх погано виховали, у них не було такої мами».
Немає більше мого ВСЕСВІТУ.
Дякую мій ВСЕСВІТ, що ти обрав мене своєю мамою.
Пробач мій ВСЕСВІТ, що не втримала тебе.
Немає більше мого ВСЕСВІТУ, залишилась тільки чорна діра, а ще … після нього залишилась кицька Муся та його велике чоловіче кохання Крістіна. Це нестерпне очікування. Але я дочекаюся свого ВСЕСВІТУ НА ЩИТІ. Я буду намагатися вести себе гідно ВСЕСВІТУ, ми зробимо для тебе все що в наших силах. Чому немає мого ВСЕСВІТУ!!!!!».
Попрощаються з воїном 22 липня. Поховання пройде на Берковецькому кладовищі міста Київ.
Авторка: Євгенія Замковська
"Час Чернігівський" писав про таке:
