24 листопада близько 17-ї години до поліції надійшло повідомлення про смертельну ДТП в селищі Срібне.
— Ось тобі цукерки, ти ж так любила солодке, — кладе на могилу дружини смаколики 70-річний Віктор ОВЧАРЕНКО з селища Срібне. — Я на пенсії, та ще працюю. Якось із зарплати приніс Ліді шоколадку, а вона: «Хай онукам буде». Їх у нас п’ятеро. В одного сина троє дівчат, у другого двоє хлопців. Кажу: «Їж, ти ж шоколад так любиш. А їм я куплю ще». Однак відклала, — утирає сльози Віктор Петрович. — Майже 45 років були разом. Уже місце собі поряд пригородив, — показує на обтягнуті мотузкою кілочки. Усвідомлюю, що її немає, та прийняти це не можу. Незримо відчуваю присутність дружини. Була людина, і враз її не стало…
Віктор Овчаренко втратив дружину
«Простіть. Я ж не хотів»
70-річна Лідія Овчаренко загинула 24 листопада від травматичного шоку. Її збила машина. У жінки були пошкоджені голова, грудна клітка, внутрішні органи. Її приятелька, 68-річна Ольга Кириченко, вижила. Нині лежить у прилуцькій лікарні.
— Була неділя. Ліда пішла у своїх справах. Бо була такою, що нікому не відмовляла в допомозі. Попорався і пішов у дім. Стемніло. Чую: загавкав собака. Значить, хтось чужий. Прочиняю двері, стоїть поліціянт. Питає: «Ви чоловік Лідії Овчаренко?» «Я. А вона де? «Уже ніде…», — пригадує вдівець. — Від того місця, де все сталося, до нашого дому п’ять хвилин ходу. Якщо машина збила ззаду, то вона мала б лежати ниць. Та чомусь була горілиць. Можливо, її намагалися рятувати.
У Ліди все лице було закривавлене, лоб розбитий, кров ішла ротом і носом. Водій вантажної «Газелі», що збила дружину, ходив навколо машини. Цей чоловік з Київської області. Приїхав на Чернігівщину скуповувати худобу на м’ясо. Підійшов до мене, сказав: «Простіть. Я ж не хотів». На слідчому експерименті, котрий проводили того ж вечора, розповідав, що його засліпила машина. Люди, які їхали за ним, говорили, швидкість була десь кілометрів 40-50.
— Щось там не так. Якби їхав повільно, то міг загальмувати, і сила удару не була б такою, аби вбити, — не стримується 42-річний Олександр ОВЧАРЕНКО, син. — Штовхнув би в спину, мати б упала, щось зламала, та не було б таких травм, як ушкодження внутрішніх органів і вм’ятина в черепі. Якщо припустити, що машина засліпила, водій мав зупинитися, доки не побачить дорогу. І потім почати безпечний рух. Бо це ж не траса, а населений пункт. Мав розуміти: тут ходять люди. Там же за десять метрів магазин і встановлений знак пішохідного переходу. Перед переходом повинен був пригальмувати. Бути уважним і ні на що не відволікатися.
Та я припускаю, що відволікся. Тому наполягатиму, аби слідство перевірило, чи не розмовляв водій під час руху по мобільному. Бо міг на секунду переключитися і не помітив пішоходів.
Там же люди ходять витоптаним узбіччям, бо тротуарів немає. Тому завжди варто бути уважним за кермом. Треба знайти авто, котре засліпило (якщо таке було).
Люди нічого не знають, а пишуть в інтернеті: «Чому ходила в темну пору?» Тоді була лише п’ята година вечора.
Олександр Овчаренко, син загиблої
— Олександре, батько каже, що він людина м’яка. Матір уже не повернути. Тому не наполягатиме на найсуворішому покаранні для водія.
— Якщо людина винна, має понести покарання. Я не пробачу, бо він забрав мою матір, бабусю в онуків. Востаннє ми говорили напередодні ввечері по відеозв’язку. Вона щовечора дзвонила нам. Мені і брату, котрий за кордоном. З онуками розмовляла. Діти її дуже люблять. Тільки канікули настають, просяться до баби й діда. А коли приходив час іти до школи, не хотіли повертатися до міста. Говорили: «Ми б у Срібному до школи ходили, бо в баби дуже добре». Вона вміла їх зацікавити, няньчилася. Цьогоріч кинула всі клопоти, приїхала до Чернігова і повела моїх дівчат на перший дзвоник. Вони були такі щасливі. Коли телефонувала мені, завжди говорила: «Привіт, Сашенятко», а я їй: «Привіт, маменятко». Ми були дуже близькі душевно. Дні народження старалися святкувати разом. У нас два дні між ними різниця. Тепер лишилися тільки фото і найкращі спогади.
— Водій висловив співчуття, допоміг з похованням?
— Ні. Як на місці аварії говорив з батьком, ото і все.
«Навіть не поцікавився»
— Навіть не поцікавився, як мати себе почуває, — зітхає Богдан КИРИЧЕНКО, син Ольги Кириченко, котра вижила. — Я приїхав до лікарні, погодував її з ложечки. Їй колють знеболювальне. Вставати мати не може, бо травмовані хребет і таз. Лікарі кажуть, що доведеться лежати десь до травня. Одна крапельниця — до тисячі гривень. А пенсія маленька. От як бути? Ще й операцію треба робити, її вартість 150 тисяч гривень. Це ж скільки мені доведеться їх збирати. Та й лікарі не гарантують, що однієї операції буде достатньо, аби мати стала на ноги. Якби ж водій оплатив операцію. Та той не йде на контакт. Брат роздобув його номер, та слухавку він не бере. Якщо водій не отримає покарання за законом, кара його однак наздожене. Я в цьому впевнений.
* * *
— Машину вилучили, 60-річний водій був тверезий. Відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 286 ККУ (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого). Санкція статті — ув’язнення від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами до трьох років або без такого. Нині триває розслідування, — повідомили в поліції.
Правоохоронці шукають свідків ДТП. Якщо вам що-небудь відомо про обставини події, телефонуйте: 050-687-39-59 або 102. Слідчий Станіслав Тищенко.
Джерело "Вісник Ч", авторка Валентина ОСТЕРСЬКА. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Аварія у Чернігові: п'яний водій Mercedes влетів у Subaru
- Раптова смерть на трасі: водій Honda Accord не вижив після аварії
- Аварія на пішохідному переході: 5-річний хлопчик досі в реанімації
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
