У селі Берестовець Комарівської територіальної громади, що на Ніжинщині, при знесенні фундаменту старого шкільного гуртожитку та розчистці навколишньої території під майбутню паркову зону знайшли надмогильну гранітну плиту ХІХ століття. Місцеві кажуть, що на цьому місці колись було давнє кладовище. Старожили пам’ятають як у 80-х роках минулого століття при здійсненні будівельних робіт тут викопували людські останки. Кому ж належить знайдений надгробок?
Мешканець Берестовця і депутат Ніжинської районної ради Микола Шкарупа каже, що плита, яку знайшли при розчистці території є найдавнішою збереженою пам’яткою історії села.
«1857 рік, який вказано на надгробку – це рік поховання. Тут було давнє кладовище», - коментує чоловік.
Тамара Кісиль навчалась в Берестовецькій школі 1976-1978 роках.
«Ми жили в гуртожитку й цю плиту бачили – вона лежала перед порогом, як іти на кухню. Пам’ятаю як її розчистили, то було добре видно напис на плиті, - пригадує жінка. – А як хлопці копали туалет, то знайшли череп, ще нас, дівчат, їм лякали. Повариха, тітка Галя, її місцеві називали Шаля, нам говорила, що тут колись було кладовище».
Володимир Кантур розповідає, що людські рештки на цьому місці знаходили постійно.
«Приблизно у 80-х роках копали траншею довкола всього березняка, то зайшли багато кісток та черепів. Ми тоді ще дітьми були і все бачили. Я попконаний, що територія, де хочуть зробити парк, то все кладовище», - каже чоловік.
Те, що знайдений на тому місці надгробок належить не звичайному селянинові говорять всі, але хто ж насправді міг бути похований у тій могилі?
На надгробку чітко видно ім’я людини, ймовірно похованої тут. Це – Елеазар Іванович Армашевський. Судячи з надгробку, скоріш за все могила належала комусь із місцевої знаті.
В реєстрі імен українського біографічного словника (випуск 1) під прізвищем Армашевський знаходимо одну людину – Армашевського Сидора Івановича (1739-1825 роки) – військовик, бунчуковий товариш (1781 рік), суддя ніжинський (1784), сотник веркіївський (мається на увазі село Вертіївка, яка на той час мала статус сотенного містечка).
Сидір Іванович Армашевський був рідним дідом Елеазару Армашевському, батьком якого був Івана Сидорович Армашевський – суддя Борзенського повітового суду (1813 рік), поміщик і житель села Берестовець (1815–1832 роки).
До того ж до складу Веркіївської сотні в різні часи входило близько 7-9 населених пунктів. Серед основних населених пунктів, за час існування сотні, були: села Берестовець, Британівка, Заньки, Іллінці, Кошелівка, Смолярі та містечко Вертіївка.
В «Малоросійському родословнику» авторства українського історика, археографа, архівіста і генеалога Вадима Модзалевського зазначено, що Елеазар Іванович Армашевский був царським полковником, дворянином Чернігівської губернії. Рік народження – 1815, рік смерті – 1857.
«В военных походах не участвовал, но был исправным служакой, постоянно получавшим за смотры, разводы, учения и маневры благодарности и награды. В 1854 вышел в отставку по болезни подполковником с мундиром. Умер холостым. Похоронен в Берестовце Черниговской губернии», - написано в родословнику.
Скоріше за все віднайдений надгробок – не один і поруч із ним можуть бути інші похованні місцевого дворянства та нащадків козацької старшини. Тож берестовчани пропонують поставитись до питання серйозно, припинити роботи з розчистки і покликати дослідників.
«На мою думку місцевій владі треба терміново подумати як зберегти цей надгробний камінь, - висловлює побажання депутат райради Микола Шкарупа. – Продовження робіт виглядатиме як вандалізм і не повага до нашого козацького краю. Я сам – нащадок берестовецьких козаків і, переконаний, що могила, якій 170 років, має бути збережена».
"Час Чернігівський" писав про історію:
- Чернігівський історик обурюється самоуправству УПЦ МП в монастирі на Прилуччині
- Будівлю зруйнували росіяни, залишились тільки підвали: яка доля будинку «чернігівського упиря»?
- Яку роль зіграв старовинний Чернігів у загарбницькій війні росії, на думку американського історика Тімоті Снайдера
* * *
Цю публікацію було створено за фінансової підтримки Європейського Союзу в партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю "Час Чернігівський" та не обов’язково відображає погляди Європейського Союз
