Мньов російські окупанти минули і не зайшли, однак село було відрізаним від Чернігова та центру громади – Михайло-Коцюбинського. Тому людям тут теж було несолодко. До того ж у Мньов приїхало дві сотні біженців. Багатьох у перші дні війни охопила паніка, але найактивніша частина села оперативно відреагувала на зміну ситуації.
"З перших днів саморганізувалися, створили добровільну дружину, шоб підтримувать порядок, почали приїздити біженці з Чернігова, сіл, розселяли, допомагали чим могли, собі мололи муку, відновили пекарню дякую Тетяні, що надала частину будинку, пекли хліб, возили по селам", - згадує староста Мньову Наталія Музика.
Завдяки наполегливості і старанності людей у Мньові змогли запустити роботу млина та пекарні. Навіть мукою допомагали сусідньому Славутичу. Місцеві та жителі навколишніх сіл змогли нарешті отримати хліб, якого не бачили майже 2 тижні. Одну з хлібин у Мньові зберегли, як згадку про буремні часи.
Це шафа для тіста, ставили у форми і стояв. Потім і у піч і у нас получався такий смачний ароматний хліб. Був смачний. Людям давали, які не бачили два тижні. Він для них теж був смачний", - каже Лариса, жителька села.
Хто двигун хто кабель, хто що міг приносили, в ручному режимі все робили, 27 років обладнання простояло, настроїли все працювало. Троє суток не вилазили, 4 буханки перші були, а потім по накатаній схемі", - каже Олександр, житель села.
У Мньові було чимало хворих, які потребували ліків, тож люди, як могли ділилися між собою.
"Коли закінчилися ліки у людей почалася паніка виїздили у Славутич, але там всього не було, люди самі приносили, ділилися один з одним, жіночка з Пустинок мала народжувати, і лікар приніс нам шовний матеріал, якщо пологи приймати вдома, але нам поталанило і відкрило дорогу і ми були готові", - розповіла Марія, медпрацівниця.
Чоловіки у Мньові цілодобово патрулювали вулиці села і слідкували за переміщеннями ворога. Змогли швидко облаштувати для дітей та людей похилого віку бомбосховище на випадок масованих обстрілів.
"Загалом до ДНД увійшло до 60 чоловік і резерв був на випадок надзвичайної ситуації. Обходили стратегічні місця підстанція, башта трансформатор, на випадок міток було 2 блопости", - розповів Ігор Волошин, керівник добровільної дружини села.
Бомбосховище було важливе для стариків та дітей. Їх багато тут на площі зібралися і вирішували. Є такий обєкт, і привести в належних вигляд , щоб знаходитися добу", - каже Сергій Григорович, житель Мньова.
А двоє рибалок з Мньова прославилися тим, що перевезли на човнах 160 працівників заблокованої загарбниками Чорнобильської станції.
"12 кілометрів привли на місце ротації. Працювали під прицілом снайперів. Перевезли 46 людей зі Славутича і 106 зі станції, 25 ходок зробили", - розповідає Наталія Музика.
І хоча з часу бойових дій на Чернігівщині вже минуло кілька місяців, поблизу білоруського кордону досі тривожно. Проте жителі Мньова вже мають досвід виживання в екстремальних умовах і готові прийняти будь-які виклики. Але люди вірять, що українські захисники міцно тримають на замку наші кордони.
* * *
Шановні підписники, якщо Вам сподобався матеріал, або навпаки - виникли запитання, ви можете долучитися до формування якісного інформаційного простору Чернігівщини. Для цього просимо Вас пройти невеличке опитування за посиланням.
Читати також: В Андріївці окупанти погрожували знищити село танками, тримали в заручниках старосту і пограбували базу відпочинку
* * *
Проект реалізується за підтримки Інституту економічних досліджень та політичних консультацій в рамках програми «Громадськість за демократизацію», яка фінансується Європейським Союзом
