Втрата оборонця, який від початку повномасштабного вторгнення захищав Україну та Чернігівщину, сильно вразила рідних та близьких уродженця Сновщини Василя Кузьовича. Настільки, що люди почали ділитися своїми емоціями у соцмережах.
Деякі дописи зібрали чималу аудиторію. Зокрема, пост побратима Вадима Кремньова отримав з півтисячі уподобань.
Вадим Кремньов, бахмаччанин, написав пост-присвяту полеглому навічно 35-річному Василю Кузьовичу. Він був оборонцем Чернігова, воював на Донеччині, Сумщині, Луганщині.
31 липня військовий поліг на Сумщині. Втрата виявилася болючою для побратимів, адже чоловік приєднався до війська з початку повномасштабного вторгнення. Поховали чоловіка у жовтні у Сосницькій громаді.
«Я добре пам’ятаю той весняний березневий день, коли вперше побачив тебе — молодого хлопчину у військовій формі, про якого сказали: «Наш новий командир взводу».
За роки війни я бачив, як ти став справжнім воїном, чоловіком і командиром. Командирів багато, а справжніх — одиниці. Я бачив тебе в обставинах, у яких люди нерідко втрачають людяність і забувають про моральні принципи. Але ти залишався собою. І за це я поважав тебе не лише як командира, а й як Людину».
Вадим Кремньов зазначає, що чоловіки разом багато чого пережили, багато чим ділилися й довіряли один одному. Василь Кузьович був для нього справжнім другом.
«І знаєш, Вася, мені дуже шкода, що так сталося. Дуже шкода, що тебе більше немає поруч. Але я ні на мить не шкодую, що життя нас звело. Дякую тобі за знайомство, за дружбу і за честь служити з тобою. Ти назавжди залишишся в моєму серці та пам’яті. Вічна пам’ять тобі, друже🫡🫡🫡🫡🫡🫡»
На допис зреагувала вдова Наталія Кузьович:
- Вадиме, дякую за пам’ять про Васю і такі теплі слова💔
Інший чернігівець - військовий з Борзни - Євген Косяненко теж написав присвяту Кузьовичу. Він отримав з вісімсот уподобань та до сотні коментарів:
- Ну не так все мало бути, друже... Ми мали з тобою зустріти Перемогу, зустрітися сім'ями на Десні, як ти казав… Залишилися тільки світлини. І світла пам'ять. І твій напис на моєму прапорі як заповіт, як план і мета життя. Творитиму… Лети до світла. ЧЕСТЬ
Анна Яводчак написала у сторіс із закритого акаунту:
- …Василику, в голові ще звучить твій голос, твій сміх… Більш добросовісної людини, більш доброго й мужнього чоловіка, більш люблячого батька та сина годі й шукати… Гине цвіт нації, твій, Україно… Її найкращий квіт…
Чоловік тільки повернувся з твого похорону й каже: «Здається, це неначе якийсь страшний фільм… Неначе ми маємо прокинутись — і ти будеш, і все буде добре…»
Рідні наші, ми розділяємо весь ваш біль і весь ваш сум, бо й нам болить так сильно, що хочеться кричати.
Васильку… Вічна пам’ять і Царство Небесне Воїну Василю! За тобою плаче вся твоя земля, всі твої ЛЮДИ.
Ми зробимо все, щоб усі наші діти шанували твою пам’ять і ненавиділи все російське до мозку кісток!
І це передасться вже генами на покоління.
Петро Рух:
- Василь був найкращим командиром і одним із найкращих людей, яких я зустрічав у житті. І зараз він у раї, а ми тут, у пеклі.
Окрім цього, свого випускника вшанували і у Національному університеті біоресурсів та природокористування. Там згадали бойовий шлях воїна і висловили співчуття близьким.
Василь Кузьович був сином протоієрея Іоанна Кузьовича, настоятеля Свято-Покровського храму, благочинного Сосницького округу.
"Час Чернігівський" писав про таке:
