На початку жовтня додому повернулися ще 185 військових та 20 цивільних. Частину з них обміняно згідно з домовленостями у Стамбулі, частину — у межах чергового 69-го обміну.
Додому повернувся і 48-річний Андрій Гарасименко, цивільний з села Новоукраїнське на Ріпкинщині. З дружиною Наталією мають двох доньок. 25 березня 2022 року в їхній будинок зайшли росіяни. Забрали телефони, планшет, системний блок від комп’ютера, флешки, ліхтарики та роутер. І забрали з собою Андрія. Утримували в катівні в селі Вишневе.
— «1286 днів у полоні», — перше, що прокричав татко, коли вийшов з автобуса в Чернігові, — каже Тетяна ГАРАСИМЕНКО, донька. — Схуд кілограмів на 40. Важив більше ніж 80 кілограмів. При зрості 175 сантиметрів. Кістки, обтягнуті шкірою. Тато — колишній військовий, атовець. У селі він не один такий, та досі незрозуміло, чому забрали лише його.
У 2022 році «Червоний Хрест» підтвердив перебування тата в полоні. Улітку минулого року від нього отримали листа. Писав загальними фразами, що з ним усе добре, годують нормально. Підтверджували його перебування в полоні й військові, які поверталися з полону.
Тато пройшов щонайменше через п’ять різних місць утримання. На обмін поїхав з Мордовії. Про це дізнався, коли був уже в Україні. У Росії його намагалися навіть судити. Казали, що «мешал проводить еСВеО». У групі «Цивільні в полоні» написали, що він перший і поки що єдиний цивільний, якого поміняли і якого тримали в катівні села Вишневе на Ріпкинщині.
Номер матері пам’ятав, тож їй першій подзвонив з кордону. Мати вже провідала його в лікарні. Возила домашню тушонку, кислі огірки та домашню цибулю. Її просили військові, які лежать разом з ним.
Наймолодшому звільненому захиснику виповнилося 26, найстаршому — 59 років. Захищали країну на луганському, донецькому, харківському, запорізькому, херсонському, київському, сумському та чернігівському напрямках. Серед визволених є оборонці Маріуполя. Окрім солдатів та сержантів, вдалося звільнити кількох офіцерів.
Додому також повернулися нацгвардійці, які потрапили в полон, охороняючи ЧАЕС. Це наші земляки: 38-річний Леонід Макарець з Новгорода-Сіверського, 44-річний Володимир Шило з Борзнянщини, 36-річний Ігор Павлюк з Березни на Менщині та 31-річний Андрій Остапенко з Ріпок.
— Нарешті дочекалася синочка, — посміхається крізь сльози Галина ОСТАПЕНКО, мати Андрія. Приїхала в Чернігів зустріти сина. — Поговорити поки не вдалося. Андрій не пам’ятає мого номера телефону. Через відключення світла поганий мобільний зв’язок. Ріпки сьогодні на вухах. У Ріпках сьогодні свято. Повісили транспарант: «Вітаємо з поверненням, Андрію».
Джерело: "ВісникЧ", авторка Ольга САМСОНЕНКО, МІПЛ
"Час Чернігівський" писав про таке:
- У громаді пройшла хода на підтримку безвісти зниклих військових
- Росіяни взяли в полон на ЧАЕС: мешканця Чернігівщини вдалося обміняти
- Три роки невідомості: громада зустріла захисника, звільненого з полону
