Це проект «Міф і реальність». Продовжуємо серію розмов із військовослужбовцями. Сьогодні у нас воїн, який пройшов бої на Донбасі, ще у 2014 році бився під Дебальцевим, потім захищав Ніжин у 2022-му, а зараз служить у ТЦК та СП. Він нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Журналіст Арсен Чепурний: Доброго дня! Як вас звати і який ваш позивний?
- Анатолій, позивний Циган.
- Ви потрапили на війну ще у 2014 році. Можете розказати, як це було?
- Так, потрапив я на війну в 2014-му по повістці. Викликали, я приїхав у військомат. Вранці ми построєні і відправляємось на Донбас. Довели все, чому, що, як, без вагань. Всі поїхали.
- Перший бойовий досвід. Можете згадати, де це було і як це було?
- Так, Луганська область, ближче до самого Луганська. Уже на підході до Луганська, бо там було вже укріплено сильно. І там у нас перший бойовий досвід. Це в 2014-му.
- Ви також були під Дебальцевим?
- Так. Ми знали, куди ми їдемо. Ми приїхали, поміняли хлопців. Вони нам, звісно, всього не розказали, думали, що ми новачки. Ну, ми по обстановці побачили, що там бої йдуть. Через неділю нас почали конкретно... Вже ми вступали в бій прямий. Ну, дуже там було важко. Всі розуміли це.
- У перші дні повномасштабного вторгнення ТЦК були по факту на передовій і воювали, так? Можете про це розказати, як це було в ті дні?
- У кожного була своя задача. Були командири, відповідальні за напрямки з усіх сторон Ніжина, так як вони хотіли обійти з усіх сторон. І ми їхали на ту точку і відповідали за той напрямок.
- Ви нагороджені орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Нагорода непересічна, тому не можу не спитати, за що нагородили, за які події?
- Ми виконували нестандартні завдання на той час. Присвоїли.
- Часто зараз доводиться чути в соцмережах,що військовослужбовці ТЦК сидять у тилу, сидять по кабінетах. Як ви, людина з бойовим досвідом, до таких слів ставитесь?
- Ви знаєте, я кого бачу зараз в даний час, хто у ТЦК зараз зі мною проходить службу, я не бачу, щоб там були без бойового досвіду.
- Що б вам, як військовослужбовцю, хотілося, щоб люди розуміли про роботу ТЦК зараз?
- Людей переконати в чомусь... Це для мене дежавю як кажуть. Тоді, в ті роки, коли була ротація, нас поміняли, це десь 2016 рік і вже почали люди казати, що ми тебе туди не посилали. І зараз те ж саме. Просто, знаєте, люди сидять по домівках, у них все добре. А що там робиться? Вони не розуміють, що, не дай Бог, вороги ще сюди підійдуть, що поміняється? Їм виїжджати? Для чого виїжджати, якщо можна їх там зупинити?
- За час служби як ваше життя взагалі змінилось? От сприйняття, наприклад, звичайних, речей: сім'ї, дому, багато військових кажуть, що сприйняття міняється. Як у вас із цим?
- Сприйняття... Знаєте, я давно, як кажуть, в армії служив. Для мене це як стандарт. А те, що рідні, так, вони підтримують. Підтримка рідних дуже-дуже важлива. Те, що ти от голос почув, побалакав, спитав як ваші справи, почув дитину. Дуже допомагає. У мене дітей четверо. Ну, у дружини свої, в мене свої теж. Ну, вони мої совмісні. І це допомагає дуже.
- Коли війна закінчиться, чим будете займатися?
- Чесно - не знаю. Ну, точно будемо працювати, дітей піднімати на ноги.
***
Час Чернігівський писав про таке:
