У Ніжинській міській лікарні імені Галицького не тільки рятували поранених, а й було, що підібрали на підлозі… гранату.
— Гранату підняв Ігор Галушко, хірург, показав мені, — згадує Олександр Костирко, генеральний директор ніжинської міської лікарні. — Вона випала з одягу пораненого, коли його везли на каталці. Без чеки, слава Богу. Чека — це спеціальний запал і кільце, воно було викручене. Звичайна радянська РГД (ручна граната дистанційна). Я сказав віднести її на зберігання у виділену кімнату. Згодом передали правоохоронним органам.
Тоді, на другий день війни, 25 лютого, до нас привезли сімох поранених. Кожен боєць був зі своєю табельною зброєю. Ми роздягали їх, зброю лишали в спеціальному приміщенні. Важкого пацієнта роздягали на ходу. Коли в реанімацію везли, граната випала на шляху між хірургією і реанімаційним відділенням, у переході між корпусами. У цей час пацієнту надавалася невідкладна допомога. Зупиняли кровотечу. Підтримували дихання.
Боєць, як і решта шестеро, був з Конотопа Сумської області. Відступили, коли росіяни захопили частину Сумщини. Поранених їх привезли в Ніжин, тому що нікуди більше. Інші лікарні, ближчі, опинилися в оточенні. Взагалі, близько 350 осіб отримали медичну допомогу в нашій лікарні під час активних бойових дій на Чернігівщині, Сумщині. Серед цивільних менше було поранених, серед військових більше.
— Чим відрізняється поранення вогнепальною зброєю?
— Інша методика надання допомоги. Інші підходи до лікування. Рановий канал має свої зони ураження. Зона первинного ураження. Зона вторинного. Зона молекулярного струсу. Віддалені ділянки можуть бути пошкоджені. Куля може зайти в одну частину тіла, а вийти в іншій. Може пройти з однієї порожнини в іншу. Вхідний канал — не по прямій.
— Як зупиняли кровотечу?
— Звичайними засобами обходилися. Є медикаментозна зупинка кровотечі. Є інструментальна. Зазвичай застосовується ПХО (первинна хірургічна обробка рани) і гемостаз (зупинка кровотечі), дренування. Вогнепальне поранення не зашивається. Накладається пов’язка. Якщо тяжкі пошкодження, то накладаються апарати зовнішньої фіксації. Вони бувають стегнові, плечові. У травматології використовуються.
— Персоналу вистачило?
— Люди не рахувалися з власним часом, лишалися після роботи. Знали, що це потрібно. Я нікуди не втікав. Жив у лікарні. Скільки були росіяни навколо Ніжина, стільки й жив тут. Геннадій Пруденко, завідувач травматологічним відділенням, теж жив у відділенні. Інші фахівці теж майже не виходили. Постійний режим роботи. Організували цілодобове чергування. Хірургічний напрямок — два лікарі чергували. Терапевтичний — менше, скажімо так, важливий, одна людина чергувала. Дитячий лікар чергував. Неврологи. Серед медиків були й такі, хто виїхав. Вони не зіграли особливої ролі. У кожного психіка своя… Ті, хто вміє щось робити, не тікали.
"Час Чернігівський" писав про роботу лікарів під час оборони Чернігівщини:
- З обладнання - ліхтарик з мобільного та скальпель: як рятували життя у блокадному Чернігові
- У перші дні війни до Ніжинської лікарні привезли жінку без обличчя і юнака з відірваними ногами та рукою
- Чернігівський лікар загинув від ворожого снаряду: його розшукували більше трьох місяців
- Психоневрологічна лікарня у Халявині постраждала від російських бомб: нині її ремонтують
- Постраждала від російських бомб: у Чернігові стартує ремонт обласної лікарні
- Від лікаря-психолога до командира кулеметного взводу: як воює оборонець Чернігова
