Ганна Тихоновська розповідає: «Боліло вже так, що... не можу розказати. З лівого боку, як під грудьми на долоню відступить, і віддавало аж до спини». Нестерпний біль спричинила селезінка — з кістою, нагноєнням. Жінці зробили операцію, не розрізаючи живіт.
Уперше в області в Чернігівській обласній лікарні в хірургічному відділенні видалили селезінку, не розрізаючи живіт, лапароскопом. Спеціальним приладом, який, так би мовити, запускають у живіт через дірочки (порти).
У складі хірургічної бригади були Станіслав КОВАЛЕНКО, завідувач хірургічним відділенням Чернігівської обласної лікарні, Олександра Попандопало та Уляна Грабська, хірурги, Ольга Руденко, медсестра, та Марія Губко, анестезіолог.
Пацієнтка, 62-річна Ганна Тихоновська, з Корюківки. На другий день після операції вже ходила, а на третій поїхала додому.
«Думала, кишківник»
— Поки що є слабкість, — розказує, зупинившись розвішувати білизну, Ганна ТИХОНОВСЬКА, пенсіонерка, колишня працівниця насіннєвої інспекції. — Усе ж таки орган видалили. І не дуже багато часу після операції пройшло, два з половиною місяці.
— Скільки до операції терпіли біль?
— Більше тижня був сильний. Помірний — тижнів два. А до того було так: поболить і перестане. Я не звертала уваги, думала, що мине.
Не думала, що це селезінка. У корюківську лікарню спочатку звернулася з кишківником. Ніби отруєння. Пронос був. Думала кишківник полікувати. Та мене направили на ультразвукове дослідження. І побачили на селезінці кісту (доброякісне утворення). Хірург, він же лікар-уздист, Сергій Мілейко сказав, що краще поїхати в Чернігів на операцію. Я взяла направлення в сімейного лікаря. Кіста може в будь-який час тріснути. І рости може.
А воно в мене вже почало дуже боліти. Боліло вже так, що... не можу розказати. Не живіт, а з лівого боку, як під грудьми на долоню відступити, і віддавало аж до спини. Через це відразу мені сказали, що то нирки. Бо в нирки, здавалося, віддавало. Мені вже й ходити стало важко через біль. Як ішла, трималася за нього (за місце болю) — якщо придавити, мені наче ставало легше.
А чого утворилася кіста, чого запалилася, не можу навіть припустити.
Дякую лікарям, що зробили таку операцію. На другий день піднялася й пішла, не лежала. Ходила по коридору, по відділенню. А на третій день уже додому поїхала.
До операції готували
Ганна Тихоновська розповідає:
На операційний стіл взяли не відразу, як приїхала в обласну лікарню. До операції мене готували. Почали крапати.
У палаті було п’ять ліжок. Скільки лежала — 10 днів, сім до операції і три після, — усі ліжка були зайняті. Пацієнти різні. «Жовчні» дуже швидко мінялися. Пацієнти, яким видаляли жовчний міхур лапароскопічно. Пів години в операційній і привозять, і все. А на другий день виписують, ніхто нікого не тримає.
Отже, крапельниці мені поставили, і біль минув. Уже нібито нічого й робити не треба. Але я знала, що це тимчасове покращення. Та й настроїлася на видалення.
Я худесенька. Ішла на операцію — 57 кілограмів при зрості 167. Схудла, поки боліло, кілограмів на 8-10. І ще нічого не набрала. Ще одужую. У середині гоїться. А зверху, на животі, слідів майже немає. З одного боку дві дірочки, а з другого шовчик. Зажив швидко. Не гноїлося. Знімали шви в Корюківці. Я в Чернігів і не їздила. Через пів року після операції, сказали, на перевірку прибути.
Уперше в області видалили селезінку без великих розрізів
— Уперше в обласній лікарні і вперше в області виконана лапароскопічна спленектомія з приводу нагноєної кісти селезінки, — розказує Станіслав Коваленко. — Тобто селезінку видалили лапароскопічно, без великих розрізів, через порти. Такого не робили в області, а ми виконали.
Післяопераційний період протікав без ускладнень.
— Що спричинило кісту та нагноєння?
— Може бути посттравматична, після перенесеної травми. Може, людина колись падала. Гематома з часом перетворилася на кісту з нагноєнням. Почав формуватися вже абсцес (нарив). Кіста була на всю товщину селезінки, від верхнього до нижнього полюса.
Селезінку видалили і витягли, розширюючи один розріз (один порт). Той, де стояла мінівідеокамера, біля пупка.
Операція складна. Великий ризик кровотечі. Там пересікаються великі судини. Артерія і вена селезінкова, які від аорти фактично відходять.
Чи правда, що...селезінка потрібна тільки в дитячому віці?
— Селезінка важлива для імунітету. Але з віком, дійсно, вона втрачає свою імунологічну функцію, — пояснює Станіслав Коваленко. — У дитячому і підлітковому віці в селезінці проходить, так би мовити, школа, навчання форменних елементів крові (до них належать еритроцити, лейкоцити та тромбоцити). А в принципі, усе життя там — депо крові (об’єм крові про запас). А також цвинтар еритроцитів. Там і розпадаються вони. Еритроцити живуть близько чотирьох місяців — 120 днів. Старіють, як і люди, і помирають. А в кістковому мозку утворюються нові еритроцити.
Селезінку при травмах, як правило, видаляють повністю. Хоча є сучасні можливості — можна б і частково видаляти, і заварювати її, і резекцію полюса якогось робити. Але ці високі технології не завжди доступні.
Без селезінки жити можна. Але іноді виникає постспленектомічний синдром. Операція з видалення селезінки називається спленектомія, — нагадує. — Іноді підвищується температура тіла, людина відчуває слабкість.
Цікаво, що у людини довжина селезінки 10-12 см, ширина 8-9 см, товщина 4-5 см, маса 150-200 г.
Авторка: Тамара Кравченко, "Вісник Ч"
