Відомий чернігівський громадський діяч, коуч та тренер, директор з розвитку центру «Ахалар» Юрій Трохименко теж став одним з тих, хто постраждав внаслідок ракетного удару росією по центру Чернігова.
Росіяни вирішили, що саме його авто становить загрозу військовій міці країни-агресора, тож вдарили, зокрема, і по ній, бандероллю.
Свою історію та емоції Юрій виклав на сторінці у соцмережах, зазначивши що усередині нього «багато злості і горя».
«Машина не головне. Головне, що люди залишилися живими. Але цей ранок я запам’ятаю назавжди.
Дзвінок дружини: «У нас приліт. В офісі повибивало вікна. Усі живі. Наша машина горить». Я був у шоці.
За три хвилини в мене мала початися супервізія з моєю міжнародною командою терапевтів з України, Польщі, Ізраїлю та Іспанії.
Яка тут супервізія…
«Юрчику, я не знаю, що робити!» Лена кричить у відчаї. «Не можу її відігнати. Двері заклинило. Пожежників немає. Зараз уся згорить!»
«Візьми вогнегасник в офісі».
«Там такий вогонь, що не підійти», - розповів чернігівець.
Він зазначив, що його родина живе за містом, тому минув певний час, перш ніж друг зміг привезти його до офісу у центрі Чернігова.
Освітянин так описує свої враження та емоції від побаченого.
«Вода, скло і кров на асфальті. Обгорілі остови машин. Вибиті вікна та двері. Багато людей. Поліцейське оточення…
Поки їхав, я думав про те, що бачити біль, смерть і руйнування важко для будь-якої живої істоти.
Коли ми самі стаємо учасниками або свідками таких подій, це може призвести до шокової травми. І з таким станом важливо правильно працювати.
Якщо все зробити вчасно й правильно, серйозніших наслідків може й не бути. Людина поступово дає собі раду, психіка відновлюється.
Увечері ми вже вдома. Намагаємося осмислити все, що сталося. Телефонують друзі та знайомі. Підтримують. Пропонують допомогу.
І це неймовірно цінно. Знати, що ти не один. Що поруч є люди, з якими можна розділити те, що сталося, і його наслідки.
Неможливо повернути життя, яке забрав путін. Неможливо скасувати те, що сталося сьогодні.
Коли поліцейський оформлював протокол, він сказав мені:
«Я розумію, що сам не пережив того, що пережили ви, і мені складно порівнювати. Але водій машини, яка горіла перед вами, зараз у реанімації. А у вас лише машина».
Я запам’ятаю ці слова.
Тому сьогодні я хочу думати, що "МИ СВЯТКУЄМО ЖИТТЯ., - написав Юрій.
Також він додав, що «усередині багато злості, страху й горя. Але я з цим упораюся. Хоча жити без коліс, звісно, складно. Особливо за містом».
Зазначимо, що поки що жоден російський пропагандистський телеграм-канал не написав про удар у Чернігові і не виявив бажання назвати тих, хто віддав наказ скоїти цей воєнний злочин.
Нагадаємо, що внаслідок удару по центру міста загинули дві учениці ліцею №1, у соцмережах називають їхні імена - Яна Пешкова та Маша Мозгова. Дівчатам було по 15 років. Вони навчалися у 10 класі.
Так само промовчали росіяни і щодо удару по ВСЦ «Крок до тварин», де постраждали троє працівників та загинув один пес.
"Час Чернігівський" писав про таке:
