97-річна Тетяна АНТОНЕНКО (працювала в польовій бригаді) та 79-річна Ольга ДОВГА (була ланковою) пригадали, що було в молоді роки. Жінки з Синявки на Менщині.
Пробки з кукурудзи або з газети
— Обчухрається — і пляшечку закрить, і воно тоді тримає добре, — лущить кукурудзяний качан Тетяна Антоненко. І показує, як закривати ним пляшку з молоком. — Берегли пляшки, не було ж тоді, — каже.
— Банок тоді теж не вистачало, — додає Лідія СТЕЛЬМАХ, донька. — Ні півлітрових, ніяких. Так молоко в пляшку з-під вина чи з-під лимонаду наливали. Відкрили — шпок! Пили молоко з горла. Кружку з собою не носили.
Ольга Довга згадує, що пляшки закривали пробкою, але не з кукурудзи.
— Тоді ж баночок мало було, — підтверджує. — Бутилку молока пробочкою з газети закривали. Туго скручували — і не виливалось. З собою брали на обід.
Обід клали в кошолку
— Брали сала кришку (шматочок), — згадує Тетяна Василівна. — Хліб, яйце варене, цибулинку до сала. Помідорчик, гурочок брали, як були.
— Хліб або ж якийсь коржик ще був, — додає Ольга Довга. — У кошолку все клали. І молоко туди ставили. Хусточку яку на дно. Щоб же чистенько, не так, як попало. Кошолка — два вуха, — описує. — Вона плетена така. У руку брали і шли. Перекус у всіх був майже однаковий. Зі свого господарства, зі свого городу. Сідали, разом пообідали. Вставали і далі йшли працювати.
Льон, буряк білий, картопля
Колгоспниці згадують, що вирощували в Синявці. Льон, буряк білий кормовий, картоплю, городину, зернові.
— Норми картоплі, норми буряка, — повертається в минуле Ольга Довга. — Норми особисто треба було обробити.
— Буряк завозили скотині на ферму, — згадує моменти Тетяна Антоненко. — Картоплю буртували. Вели-и-кі такі бурти. Мужчини цим займалися.
— У жнива ходили на точок, — долучається до спогадів Лідія Стельмах. — Перелопачували зерно.
Згадують, як вирощували льон. Сіяли, брали. Бралка бере, стеле.
— Покоси вручну збирали, у снопики, — знає донька, бо допомагала матері. — Ідеш — покосик. Збираєш, зв’яжеш снопик. Знову збираєш, зв’яжеш. Це ще я пам’ятаю. Мене малою водили з собою. Заробляли руб 20, руб 50.
— Руб 75 можна було за день заробити, — додає мати. — Ланкова виміряла, скільки соток зібрали ланкою. Гуртом. У стіжки ставили. Відвозили на льонозавод.
Без вихідних, без відпусток
— А ви дітей з собою брали норми обробляти? — цікавлюся в Ольги Довгої.
— Ні, я ж незаміжня була. Дівкою ще була, як пішла ланковою.
— Бригадир був злий чи добрий?
— Та.., — зітхає. — Добрі були бригадири. Іван, Михайло, Володимир. У ланці було 15 жінок. Стареньких баб чимало. 60 уже їм було. Працювали без вихідних, без відпусток. Без грошей майже. Трудодні нараховували. Я зошит вела. Треба було людей відмічати. А трудодні записували в табель — висів у бригаді. І там писалося, хто скільки заробив. Давали на трудодні копійки.
— Важко було, — каже Тетяна Антоненко. — Треба ж було і вдома поробить. І город, і троє дітей. Ні неділі не було, ні свят. А як льон почнеться — ідем, і йдем, і йдем. Щодня в ланку. Узимку хіба були вихідні.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Тамара КРАВЧЕНКО. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Бачила дві війни: 86-річна бабуся з Чернігівщини загинула від влучання дрона
- 85-річна бабуся з Новоселівки живе в модулі і продає на базарі зелень
- «Сам прочитаю і тещі передаю»: чоловік розповів як 100-річна бабуся читає газету
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
