У господарстві МАНОЙЛІВ з Припутнів на Ічнянщині досі працює старе решето.
Решето — це як сито, тільки з більшими дірками. Крізь нього просіюють щось буйніше за борошно.
Тамара Манойло тягнеться до великого, сантиметрів 30 у діаметрі, решета. Воно в сараї, закинуте на верхній мішок із зерном.
— Тепер чоловік тільки махорку крізь нього просіює. Сам тютюн вирощує, сушить, точить, перетирає. — Тамара покрутила решето, тримаючи за дерев’яний обід. Він загнутий кільцем і скріплений скобами. Дно по колу, попід ободом, підшите цупким матеріалом. Помітні великі стібки. Хай свекруха розкаже, що вони ним робили, — несе Тамара через господарський двір решето до 83-річної Любові МАНОЙЛО.
— Гречку через нього просіювали, — взяла до рук і починає звичним жестом потрушувати приспособу бабуся. — Гречку ми вирощували. Коли зерно зібрали, проварювали в печі. Пів чугуна зерна, водичкою залили, кришкою накрили, і в піч. Воно набубнявіло. Витягли, просушили. Потім потовкти треба — ступа спеціальна була. Щоб лушпиння відділилося. Трохи вітром полову провіяли. А що залишилося — у решето. Потрусили отак, просіяли. Уся полова крізь дірки висипалася, гречка гарна залишилась. Така, як лавочна, добра. І варимо кашу.
Придивляюсь до дна решета. Там не сітка. А густо пробиті в бляшаному листі дірочки. Схоже, що цвяхом.
— Що, лише гречку просіювали?
— Та що хочеш! — стукає долонею по ободу Любов Василівна. — Коли цибулю на сіянку збираю, теж помну насіння, оте, чорненьке. Помну, поточу на решеті. Лушпайки дрібненькі висипалися, чисте насіння лишилося.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Олена ГОБАНОВА
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Журавель тягає відра: 83-річна жінка ще може сама набрати води з колодязя
- На Чернігівщині дрова в піч доправляють на спеціальних санях
- Жінка з Чернігівщини отримала грант на швейну машинку та оверлок
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
