Не тільки чоловіки дбають та захищають рідне місто. Є у героічних сторінках опору Чернігова і жіночі обличчя. І повірте, мужності та сили духу тут стільки - що й чоловікам позичати.
Старший лейтенант Ірина Юр’єва працює дільничним офіцером поліції. З початку ворожого вторгнення вона зі зброєю в руках захищала рідне місто, несла службу на блокпостах та допомагала постраждалим чернігівцям.
Полісвуман раніше служила у Чернігівському райвідділку, пише сторінка Чернігівської поліції у фейсбуці. Тепер же біля розбомбленої будівлі можна хіба що просто згадувати про те, яким мирним було життя до 24 лютого.
Раніше поліцейська приходила сюди щодня, але через атаки росіян ця будівля стала непридатною для роботи.
– Я працюю дільничною близько 8-ми років. У 2013-му у мене закінчився контракт зі Збройними силами України і я прийшла на роботу в поліцію. Відтоді я на посаді дільничного офіцера, працюю «на землі». Моя щоденна робота – профілактичні заходи з населенням, патрулювання на дільниці, обходи території, робота з підобліковим контингентом та громадянами, які схильні до вчинення правопорушень, наприклад, домашнього насильства, – розповідає Ірина Михайлівна.
Відповідальна, дисциплінована, людяна, справжній професіонал своєї справи – так про Ірину Юр’єву відгукуються і її керівництво, і колеги.
– Ірина не просто з честю несе службу, а й пройшла випробування війною нарівні з чоловіками-поліцейськими. Виявила бажання та без вагань заступила на блокпост в перші дні російського вторгнення. Патрулювала місто і вдень, і вночі. Під час інтенсивних ворожих обстрілів Чернігова Ірина проявила себе як офіцер, що не втрачає бойового духу навіть у найскладніші моменти, – сказав начальник управління превентивної діяльності ГУНП в Чернігівській області Олексій Дяговець.
Сам він теж персона відома - і завдяки чарівному талісману - блакитноокій білявій хаскі Фрейі. І через активність чернігівця у соцмережах.
Поліцейська зізнається: було і важко, і страшно. Але доводилося зібрати волю в кулак, брати до рук зброю і захищати своє місто.
– Мій батько військовий, тож я з дитинства привчена до дисципліни. Плюс маю досвід служби у Збройних силах, тож коли 24 лютого почула сигнал тривоги, одразу прийшла на роботу і отримала зброю. Нас з колегами об’єднали у команди і я заступила на патрулювання в мікрорайоні Бобровиця. Обстріли там були дуже потужні вже з перших днів. Під час несення служби на блокпостах були ситуації, коли доводилося приводити автомат у бойову готовність… Загалом, ми працювали по всьому місту, адже роботи було надзвичайно багато! Треба було відпрацьовувати повідомлення громадян про появу ДРГ та мародерів, перевіряти підозрілих осіб, прибувати на допомогу громадянам, які опинилися під завалами внаслідок бомбардувань. Наприклад, коли в Чернігові підбили ворожий літак в районі Масанів, на місці сталася сильна пожежа. Ми допомагали рятувальникам гасити вогонь, розбирати завали приватних будинків. Викликали вибухотехніків, адже просто у дворах місцевих мешканців лежали нерозірвані авіаційні бомби, які треба було знешкодити.
Начальник ГУ Нацполіції області Володимир Нідзельський відзначає, що в перші дні вторгнення ворог цілеспрямовано нищив мирні квартали міста. Російська авіація скидала бомби на цивільні об’єкти - спортивний стадіон, школи, будинки…
- Найважче, коли на твоїх очах стається біда, страждають люди. Важко, коли до тебе підходять і питають, що їм робити, адже їхній будинок вщент зруйнований. Переживала й за свою родину, яка також увесь час залишалася в Чернігові, - продовжує Ірина. - Разом з тим, війна дуже згуртувала всіх чернігівців. Ми разом готували їжу просто у дворах, коли не було світла, тепла і газу.
І в мирний час, стикаючись з певною проблемою, люди одразу ж зверталися до Ірини по допомогу чи пораду. Під час бойових дій і обстрілів Ірина Юр’єва також часто була першою, кому телефонували громадяни з її дільниці.
- У нашій професії дуже важливо вибудувати довірливі стосунки з громадянами. Особисто мені було приємно отримувати дзвінки від мешканців мого «підопічного» району, які телефонували, щоб спитати як мої справи, чи потрібно мені щось. Люди ділилися своєю бідою, проблемами - разом ми старалися якомога швидше їх вирішувати. Було таке, що чернігівці бачили мене на вулиці і виносили гарячий чай чи каву, пропонували перекусити. Така підтримка і турбота дуже цінна і важлива. Тому переконана, що разом ми точно переможемо!
Читати також: Спершу подумали на рашистів, а то були свої: чоловіка підірвали гранатою та закололи вилами
