28-річний Роман ПРОКОПЕЦЬ з села Курилівка Талалаївської громади Ніжинського району торгує медом з пасіки діда Володимира Прокопця. І своєї. На ринку Ніжина кожні вихідні.
— Своїх у мене 33 вулики, а разом з дідусевими в нас близько сотні. Займаюся з 10 років. Починав з чотирьох вуликів, які подарував дідусь, — розповідає чоловік. — На 19-річчя дід наділив ще 22 вулики. Сам він з бджолами понад 60 років. На свої перші я наколядував, назасівав.
Доки мої однолітки вивчали буквар, я читав книгу з бджільництва. Плакав багато, бо дід змушував. Я не розумів багатьох слів. Тоді було важко. Зараз про це не шкодую, а навпаки завдячую дідові за ті знання.
На пасіці все робимо разом з дідусем. Батьки розлучилися, коли я був малим. Тато воював, зник безвісти два роки тому біля Бахмуту Донецької області. Жодної звістки про нього. А ще з восьми років дідусь мені платив за кожен укус бджоли.
— Як саме платив?
— Якщо молода бджола вкусила, давав п’ять гривень. У старенької отрута сильніша. Як така укусить, платив 10 гривень. Тож малим щовечора після пасіки рахував і укуси, і гроші. Пізніше дід таке прибрав.
За раз, бувало, і до 40 бджіл кусало. Уже звик. Наче кропивою хто пожалив. Рекорд за 40 хвилин — 80 укусів. Давив, як комарів. Практикую працювати без сітки на обличчі та рукавиць. Якщо приходиш у гарному настрої, без різких рухів працюєш, без запаху алкоголю чи парфумів, бджоли чіпати не будуть. Також не люблять вовняний одяг. Думають, що ти ведмідь. І жалять.
Якщо все ж таки серед бджіл затесалася й укусила оса, треба обережно прибрати її жало. Якщо воно залишиться, отрута піде далі. Треба буде пити протиалергійні таблетки. Щоб не було набряків.
— Пощастило вам, що немає алергії на бджіл!
— Так.
— Де літають ваші бджілки?
— У Яхнівці, біля Галиці, росла гречка. У панському гаю, у бік Лосинівки, квітла липа. Безуглівка, Куликівка, Пашківка. Розвозити свою сотню вуликів починаємо з чотирьох ранку. До трактора чіпляємо причеп. Ходки три-чотири треба робити. За це літо перевозили двічі.
Це не хобі, це робота мого життя. Закінчив борзнянський аграрний коледж. Багато хто там протирав штани, а я вчився професії. Маю диплом молодшого спеціаліста у сфері бджільництва. Торік їздив у Данію, працював там у пасічників. Мого звали Ларс Бо Крістіан. Їхній клімат не дозволяє вирощувати соняшник — холодно. Росте тільки рапс, де-не-де акація. Наш мед набагато смачніший закордонного.
Вирішив повернутися додому і допомагати дідусеві. Працювати на себе.
— Почім зараз мед?
— У рамці — 500 гривень за кілограм. Липовий — 400 гривень за літр. Соняшник з травами, які квітнули на лузі і саду, — 300 гривень. Гречаний — 500. Гречки майже ніде немає. Не всі пасічники хочуть вулики вивозить далеко.
На ринку Ніжина я з 11 років. Виріс тут. Бачив, як його ремонтували і як тут усе мінялося.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Пасічники кажуть, що медовий сезон вдався. Меду побільшало, коли місцевий аграрій засіяв поля
- Залазить на дерева і ловить рої: цілющий мед від депутата
- Найсмачніший мед — з волошок: що розповіла пасічниця з Чернігівщини
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
