Говоримо із Сергієм Севастьяном, який долучився до Руху Опору на Чернігівщині і допомагав збирати інформацію про переміщення ворога. Дивіться відео або читайте текстову редакторську версію.
Журналіст Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Ми продовжуємо розповідати про захисників України із числа колишніх цивільних. Учасник руху опору Сергій Севастьян у передачі «Наші люди». Де вас застало повномасштабне вторгнення?
- Мене війна застала в столиці, в Києві. Зранку вибухи, тривога, паніка. Собрав жінку, дітей і поїхали на дачу. Я думав повертатися знову в Київ, але брат каже: «Їдемо зі мною, людей мало, треба працювати, треба охороняти, треба людям допомагати». І так я попав на Чернігівщину, ми працювали, охороняли, дивились за порядком.
В один момент нам подзвонили хороші знайомі, кажуть: «До нас, зайшли вороги». Тут показалось, що це вже дуже близько. Ми підійшли до свого штабу, і зненацька людина каже: «Хочете з нами попрацювати? У вас багато на Чернігівщині людей знайомих?» Ми почали перераховувати місця, де в нас є знайомі. Він спитав, чи ми можемо уточнить ту інформацію, ту інформацію, ту інформацію. І ми почали людям прозвонювати. Люди почали відповідати. Деякі, звісно, люди відмовляли. Інші відповідали російською мовою. Я дуже був здивований. Після того я зовсім з такими не спілкуюся. Але більшість людей просто «розривали» телефони: давали стільки інформації!
Нас було троє, і ми не справлялися з цією інформацією. Ми спали, якщо виходило, по півгодини, по годині-дві. Хтось отримує інформацію, іший обробляє, я ставлю точки на картах - шпильками, щоб нічого не забувати , інший переносить в журнал, ще один - на мобілку.
– Як формувався Рух Опору?
- Спершу в трьох ходили, потім нам почали додавати людей, Потім до нас повернувся Діма. Потім нам додали дівчинку одну, тому що вона була зв'язана з військовими. Чим більше люди бачили, що якщо вони нам подзвонили і відпрацювалось по ворогу, тим більше люди нам довіряли, тим більше було дзвінків, інформації. Хтось малював на листочку, приміром, малює магазин, дорогу, показує де ворог. Були в нас такі випадки, що у нас людина похилого віку, десь в районі 80 років, поїхав кіньми. Каже: «Я поїду наберу сіна. Що вони мені вже зроблять? Подивлюсь, де вони стоять, намалюю вам і пришлю».
Були люди, що залазили на дахи після того, як здавали інформацію, Кажуть: «Все, ми чекаємо, давайте працюйте по ворогу».
– Чи доводилось зустрічатись із ворогом?
- З ворогом мені, особисто, не приходилось в лоб -лоб стикатися. Але ми йшли за ними, грубо кажучи, по п'ятах. У мене був свій сектор, у кожного свій сектор. Ну і коли ми йшли за ними, розумієте? Як вам сказати: воно було заміновано, розтяжки вони після себе залишали. Оскільки ми не військові, то було страшно. Але чесно вам скажу, був азарт. Нам якийсь військовий сказав: «Ви робите цю роботу з таким азартом, тому що ви цього не бачите. Якби ви це хоч раз побачили, то, напевно, цей азарт трошки б пригас».
- Особливо був азарт, коли сказали, що вони збираються відходити. Люди дзвонять і кажуть, що відчувають, що вони збираються тікати. Цей азарт зріс в десятки разів. Коли виїжджали, то буквально за собою вони залишили тільки сміття. Техніку та весь металобрухт вони за собою забрали, аж до коліщат. Ми дуже були здивовані. Хоча були місця, що техніка була побита та спалена.
– Що, на вашу думку, змусило ворога відступити?
- Чого вони пішли? Думаю, скоріш всього, що вони в нашому регіоні не побачили підтримки. Від дитини і до людини похилого віку - вони побачили, що наша країна патріотична, люди люблять свою землю і не люблять ворога. І, звісно, вони тут отримали відсіч.
– Чим будете займатись після перемоги?
- Поки не знаю, як воно буде далі. Хотілося, щоб настала скоріше перемога. Щоб наші сусіди поділились на малі держави, Московія утонула в своїх болотах, а Кремль упав. Щоб люди почали жити своїм життям, своїм розумом. Хотілося б дуже скоріше і перемоги.
* * *
Дивіться попередні випуски передачі "НАШІ ЛЮДИ":
- НАШІ ЛЮДИ: викладачка про цифрові технології в історії й освіті
- НАШІ ЛЮДИ: директор Інституту історії про викладання онлайн, міжнародну співпрацю і дорослих студентів
- НАШІ ЛЮДИ: майстер виробничого навчання про освіту, сучасних учнів і екскурсії
