Побудувати незалежну від держави систему моніторингу витрат бюджетних та донорських грошей на відновлення соціальної сфери — таку досить амбітну мету поставила перед собою громадська організація “Агенція міських ініціатив” у рамках реалізації одного з грантових проєктів.
Чи вдалося це та що цікавого виявлено безпосередньо під час моніторингу, “Часу Чернігівському” розповіла виконавча директорка АМІ Тетяна Романова.
“Прозорість — це не формальність, а інструмент, що в першу чергу вигідний власнику об'єкту”
— Ваш проєкт із моніторингу відбудови триває вже не перший рік. З чого все починалося?
— Перші хвилі були більше зосереджені на закупівлях. Ми аналізували, наскільки доброчесно витрачаються кошти на відбудову, хто виграє тендери, чи не пов’язані підрядники між собою. Працювали у громадах — зокрема в Іванівській, Киїнській, Новобасанській.
Згодом фокус змістився. Ми почали глибше досліджувати саме якість відбудови: безбар’єрність, енергоефективність, джерела фінансування.У четвертій хвилі усі 12 обєктів з Чернігова.
Житловий будинок по вул. Івана Мазепи, 56 в м. Чернігів
Житловий будинок по вул. В’ячеслава Чорновола, 15 під’їзд 3,4,5 в м.Чернігові
Національний університет «Чернігівська політехніка» за адресою м.Чернігів, вулиця Шевченка, 95
Каплиця Архістратига Михаїла на честь загиблих захисників нашої Батьківщини на території кладовища "Яцево" у м.Чернігові
КНП "Пологовий будинок" Чернігівської міської ради
Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області
Гімназії №16, 29, 32
Дошкільний навчальний заклад №73, 14, 26
— Чи були труднощі зі співпрацею?
— Перша хвиля була найскладнішою. Нас не пускали до шкіл, ставили під сумнів повноваження, запитували: “Хто ви такі? Чому ми маємо щось вам показувати?” Не давали інформацію, яка згодом все ж була оприлюднена.
Зараз ситуація інша. У четвертій хвилі всі об’єкти пішли назустріч. Ми домовлялися напряму з керівниками, не з балансоутримувачами. Саме зростання відкритості я вважаю найбільшим досягненням у нашій роботі.
Тетяна Романова
— Чим послуговувалися під час вибору обєктів для моніторингу?
— Є два важливі документи: План відновлення Чернігівської міської ради (проєкт), а також затверджена Програма комплексного відновлення області. Там можна знайти значну долю інформації по об'єктах. Також перевіряли наявність інформації на платформі Міністерства розвитку громад і територій України — DREAM.
До речі, хоч ця платформа і урядова, але не всі об'єкти з Чернігова нам вдалося там віднайти, точніше більше половини були відсутні. Хтось пояснював це тим, що не розібрався із системою; хтось зволікав. Менш з тим, важливо розуміти чому це важливо. Якщо об'єкта нема в системі, потенційні донори його просто не бачать. Поступово громади почали активніше вносити дані. І ми вже фіксували випадки, коли завдяки цьому об’єкти отримували фінансування. Тож прозорість — це не формальність. Це інструмент.
Також ми наповнювали інформацією про наші обєкти ще одну потужну платформу - Big Recovery Portal. Це також громадська ініціатива з якісною аналітикою від кваліфікованих експертів.
На Чернігівщині, станом на початок 2025 року, зафіксували 2 652 пошкоджених об'єкти інфраструктури та життєзабезпечення.
З них 154 заклади освіти, 76 закладів охорони здоров’я, 62 адміністративні будівлі та один ЦНАП, шість закладів соцзахисту, 105 закладів культури (без урахування релігійних споруд), 13 закладів спорту, 1 648 об’єктів життєзабезпечення, 41 міст, 63 промислових підприємства та 484 інших об’єктів інфраструктури.
А судді хто: трохи про експертність та очевидні порушення
— Як практично відбувається моніторинг?
— Ми працюємо за методологією, розробленою Інститутом економічних досліджень спільно з громадською організацією “Технології прогресу”. Вона базується на чинних ДБН та нормативних актах.
Ми приходили на об’єкт із чіткою анкетою, де були зазначені конкретні параметри, які треба було співставити з наявними. Так, ми заміряли ширину проходів; перевіряли кут нахилу пандусів; оцінювали доступність укриттів та фіксували все на фото.
Зазвичай працювали втрьох. Нас супроводжував представник об’єкта — директор або відповідальна особа.
Під час моніторингу
— Чи може таку перевірку провести людина без спеціальної освіти?
— У загальних рисах — так. Методологія чітка: є норматив — є замір. Але, звісно, найкраще, коли до процесу долучаються люди, які користуються кріслами колісними або батьки з візками. Ми намагалися залучити таких учасників, але не завжди це вдавалося.
Хоча навіть без цього зрозуміло: якщо пандус занадто крутий — ним користуватися неможливо. І це теж про суть громадського моніторингу: громада, безпосередні користувачі мають право та фізично можуть та мають перевіряти чи справді зручно зроблено.
— Були показові приклади?
— Були різні. В одному закладі встановили табличку зі шрифтом Брайля… над дверима, так високо, що до неї неможливо дотягнутися. Для краси.
В іншому випадку донори профінансували пандус, але перед ним залишився бордюр у 40 сантиметрів. Фізично заїхати неможливо.
Але є й інші приклади — заклади, які навіть без значного фінансування власними силами облаштовують пониження, шукають рішення. Різні підходи. Різна відповідальність.
— У висновках до більшості об’єктів були зауваження. Ви передавали рекомендації керівникам?
— Обов’язково. Наприкінці кожної хвилі ми проводили публічні заходи, презентували результати й надавали конкретні рекомендації.
Цього разу захід відбувся у Чернігівській районній лікарні — об’єкті, де вдалося реалізувати низку вдалих безбар’єрних рішень. Окрім презентації, ми провели невелику екскурсію, щоб інші могли перейняти досвід.
До слова, під час обговорення виокремили також факт того, що значна частина об'єктів апріорі не може дотримуватися певних вимог. До прикладу, деякі освітні заклади мають вузькі коридори, розширити їх неможливо, бо це несучі стіни.
Навіщо все це потрібно
— Чи відчуваєте зміни у підході до відновлення?
— Так. Наприклад щодо впровадження доступності. На початку нас сприймали як диваків: “Яка безбар’єрність? Нам би дах полагодити”. Або “у нас немає таких учнів, нам це не потрібно”.
Тепер розуміння поступово з’являється, бо безбар’єрність — це не про “зараз є чи нема”. Це про готовність. Про ветеранів, про дітей, про майбутнє.
Не доводиться тепер пояснювати чому варто дбати про енергоефективність. Адже сучасні виклики дають чітко зрозуміти, що мова йде навіть не про комфорт, а про забезпечення базових проблем.
— Чи можна вже говорити про вплив проєкту?
— Повноцінного повторного заміру ми ще не робили — минуло небагато часу після завершення хвилі. Але зміни в атмосфері — очевидні. Від закритості — до діалогу. Від скепсису — до розуміння. А це вже крок уперед. Глобально ж ми прагнемо, щоб відбудова відбувалася за принципом: “краще, ніж було”.
"Час Чернігівський" писав про таке:
- У гімназії в районному центрі на Чернігівщині облаштували протирадіаційне укриття
- Після повної ворожої окупації та значних руйнувань: як відновлюється Новобасанська громада
- Два підрядника та суди: триває ремонт дитячого садка «Лісова казка» у селищі на Чернігівщині
