Говоримо із гравчинями волейбольної команди «Університет-ШВСМ» про спорт, тренування у час повітряних тривог та тактику гри: капітан команди Анастасія Миронцова і гравчиня Анастасія Примаченко.
Журналіст Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Чернігівські волейбольні традиції набирають обертів. Говоримо сьогодні із гравчинями команди «Університет ШВСМУ у передачі «Наші люди». Дивіться відео або читайте текстову редакторську версію.
Анастасія Миронцова, капітан команди:
– Як ви почали займатись волейболом?
– Я почала займатись волейболом у дитячій спортивній школі. Моїм першим тренером була Ярмоленко Ірина Миколаївна. Ми грали дитячу лігу, потім по моєму віку вона закінчилась. А я хотіла займатися волейболом далі. У нас була юнацька команда команда волейболу Першої ліги. Нас туди забрали, там були і старші дівчата. Ми грали один сезон. Після цього багато більш дорослих дівчат пішло з команди «Університету-ШВСМ», тому нас забрали в цю команду. Дехто став зразу основним складом, дехто був заміною.
Анастасія Миронцова
– Над чим команда працює найбільше?
– Всі гравці задіяні, основний склад або заміна, всім тренери приділяють достатньо уваги. Працюємо над прийомами, передачами, подачею, атакуючими елементами.
– Що можете сказати про команду?
– Минулого року в нас був оновлений молодий склад, грали перший раз. Мені, як капітану досить складно було, і дівчатам також. Але на цей сезон, я думаю, ми більш зігралися, тому буде легше, і результат, я думаю, буде кращим. Я думаю, дівчата всі розуміють, що я капітан, тому тренер мені більше довіряє, деяку інформацію він передає мені, і я вже дівчатам.
– Чогось хотіли би додати до тренувань?
– Напевно, завжди можна краще. Але на цей рік, я думаю, що всього досить. У нас дуже різноманітні тренування, цікаві завдяки нашим тренерам. Нам всім подобається.
– Чим український волейбол відрізняється від європейського?
– Я думаю, там йде більш швидкий, більш варіаційний волейбол, більш комбінаційний. Ми до цього йдемо, ми намагаємося так грати. Наприклад, можу сказати, що у порівнянні із минулим роком в нас стала гра швидше. Ми почали робити комбінації. Ми намагаємося, але не все виходить. З кожним туром буде набагато краще.
– Як це – бути капітаном команди?
– Я і перед цим у більш молодшому віці в своїй команді була капітаном. Тому для мене це не нова позиція. Це відповідальність. Мені довіряє тренер, і я намагаюся його не підвести.
– Які цілі у команди на цей сезон?
– Я думаю, як і у всіх команд, у нас цілі найвищі. Ми будемо намагатися боротися за медалі і потрапити у четвірку чемпіонату.
– Чого не вистачає команді?
– Вважаю, що нам в деяких моментах не вистачає досвіду. Ще дівчата всі досить молоді, майже всім до 20 років. У нас на даний момент зовсім не має досвідчених гравчинь. І інколи не вистачає впевненості у собі. Я вважаю, що тренер в нас вірить, і ми дуже багато чого вміємо. Але інколи не віримо у себе.
– Як проходять тренування?
– Ми тренуємося шість разів на тиждень. Думаю, що на даний момент, цього достатньо. В майбутньому ми будемо збільшувати кількість тренувань. Але зараз у нас була фізична підготовка перед сезоном. Ми тренувалися на пляжі, тобто багато бігових вправ, силових - ми ходили до «качалки». На даний момент, щоб більше працювати з м'ячами, ми тренуємося тільки один раз на день. Іноді виділяємо один-два рази на тиждень на «качалку». Але, мабуть, потрібно було б більше, але зараз немає можливості такої, адже майже всі дівчата студентки.
– Як зараз справи з пляжним волейболом?
– Коли ми були менші, у нас було все чітко: граємо класичний сезон, потім йдемо на пляжний. Зараз, коли професійний або напівпрофесійний рівень, то у "пляжку" граємо влітку за бажанням. Але це дає фізичну підготовку і розуміння гри у волейбол. Там два гравці в команді, не можеш відстояти на полі. Ти повинен уміти все: приймати, пасувати, блокувати та нападати.
Це досить специфічний вид спорту. Він дуже відрізняється від класики. Чесно кажучи, я класику люблю набагато більше. Але влітку в «пляжку» нам подобається пограти для себе.
* * *
Анастасія Примаченко, гравчиня команди:
– Як і коли почали займатись волейболом?
– Почала займатися волейболом ще з дитинства, з 5-го класу. Тому я прийшла в ДЮСШ. Коли по цій команді проходили випробування, мене покликали сюди на перегляд гравців. Я пройшла, і мене запросили сюди грати.
– Щось змінилось у роботі команди в цьому сезоні?
– У нас змінився тренер. Тому змінилась тактика гри. Працюємо над командною грою, тому що у нас з'явилося багато нових гравців. Щоб у нас все було злагоджено. Також відпрацьовуємо стратегію волейбольну. Якщо будуть незрозумілі моменти, щоб ми дотримувалися нашої стратегії.
– Повітряні тривоги впливають на тренування?
– Заважають, тому що у нас зривається тренувальний процес. У нас віднімають наші години тренування, ми не можемо повноцінно відпрацювати якусь техніку. І це може також вплинути на подальші наші ігрові дії.
Анастасія Примаченко
– Як вдається поєднувати спорт і навчання?
– Вдається, але дуже складно. У першій половині дня у мене йдуть пари. Я навчаюся у університеті, в середині дня у мене тренування. Після тренування я відновлюсь, гуляю з друзями, потім ввечері роблю пари.
– Через такий напружений графік не було думок покинути спорт?
– Чому не кинула? Ну, тому що я вже багато тут займаюся. І волейбол мені подобається. Я просто не уявляю своє життя без волейболу, без цієї активності, без цих тренувань. Я взагалі хотіла кинути ще у дитинстві, коли в мене була травма. Але коли травма пройшла, то зараз все добре.
* * *
Дивіться попередні випуски програми "НАШІ ЛЮДИ":
