Олена Ковальова керує будинком культури у передмісті Чернігова - Терехівці. Під час окупації це село було ставкою для російського генерал-полковника Олександра Лапіна, тодішнього командувача Центральним військовим округом російської федерації. Під його керівництвом ворожі війська намагалися захопити Київську, Чернігівську та Сумську області. Однак цьому не судилося статися, оскільки росіян витіснили ЗСУ. Журналісти проєкту Media Initiative for Human Rights відвідали Терехівку, щоб задокументувати військові злочини, скоєні російськими військовими.
Олена розповіла, як їй довелося зустрітися з російським генералом, яким був побут росіян на окупованій частині Чернігівщини.
Олена Ковальова
«Олено, до нас приїхали якісь «друзі» в кевларових касках», – крикнув Петро дружині, заходячи з вулиці в будинок.
Олена Ковальова одразу зрозуміла, на кого натякає її чоловік — їхня рідна Терехівка понад два тижні жила в окупації. Це російські військові ходили там у кевларових касках.
Було 13 березня 2022, біля воріт чекали двоє озброєних чоловіків. Налякана жінка не вийшла до них, тому вони розмовляли через огорожу. Олену здивував не стільки візит непроханих гостей, скільки те, що вони знали її ім'я та місце роботи — жінка керує місцевим будинком культури.
«А звідки ви знаєте моє ім'я?» — поцікавилася вона.
«Нам сказали, де ви живете, як вас звуть і де ви працюєте», — зізнався один із чоловіків.
Звідки знали - окупанти не сказали, але Олена зрозуміла, що це хтось із її односельців здав. Другий росіянин не вступав у розмову, але через кілька хвилин стало зрозуміло, чого від жінки хочуть.
Виявилося, що у Терехівській сільській раді на стіні побачили дошку оголошень із фотографіями бійців АТО. Тож до жінки прийшли поцікавитися ветеранами та їхніми родинами.
«Вони з Чернігівського району. З нашого села ніхто не служив! Ми викладали всі фото, які вони нам надсилали», — збрехала вона, не кліпнувши оком.
Насправді Олена точно знала, що на фото хлопці з Терехівки, які служили у 2014. Пізніше її чоловік Петро скаже, що вона «настільки переконливо брехала, що сама собі повірила в брехню».
Російський солдат перепитав, бо не зовсім розумів її чернігівську балачку (Олена називає її «терехівською»), але вона його просто різко перебила:
«Я говорю так, як говорю».
Російський військовий ще раз спробував розпитати подробиці, але марно: пославшись на хворобу, жінка повернулася до будинку, намагаючись якнайшвидше припинити неприємну розмову.
«Я б пішов з вами в розвідку», — сказав наостанок росіянин.
«А я б з тобою не пішла», — відрізала вона.
«Чому ні?» — здивовано запитав чоловік.
«Тому що ви фашисти й загарбники».
Генерал Лапін і його син
Згодом у Ріпкинському районі загинув військовий, який допитував Олену Ковальову. За словами жінки, він поїхав у село Вишневе, де стояли росіяни, і по дорозі його колону знищили ЗСУ.
Вона також пам’ятає іншого чоловіка, який мовчки стояв під час тієї розмови. Олена впізнала в ньому Дениса Лапіна — 38-річного сина російського генерал-полковника Олександра Лапіна, який на момент повномасштабного вторгнення командував військами Центрального військового округу рф.
Олександр Лапін
Станом на лютий 2022 Лапін-молодший був підполковником зс рф, командував 1-м гвардійським танковим полком у складі 2-ї Таманської мотострілецької дивізії. Головне розвідувальне управління України називає його серед виконавців військових злочинів в Україні. У березні 2022 українські силовики опублікували на YouTube відео, на якому полонений капітан зс рф Расім Тагієв свідчить, що 24 лютого 2022 на чолі колони з 30 танків перетнув державний кордон з Україною, а його командиром був Денис Лапін. Інший полонений російський військовий — єфрейтор, старший розвідник Олексій Савельєв — також зізнався, що наказ про перетин кордону віддав сам Денис Лапін.
Денис Лапін
Пізніше в березні 2022 Ковальова знову зустрілася з Лапіним-молодшим, коли прийшла з кумою в Терехівський будинок культури за дипломами. До них вийшов російський підполковник і пригрозив, що наступного разу затримає, якщо жінки будуть ходити селом без дозволу.
Після звільнення села жінка повідомила про ці зустрічі прокуратурі, яка розслідувала обставини перебування там російських військових. Ковальова також виступає в Чернігівському райсуді як свідок і давала свідчення у справі Лапіна.
Штаб у Будинку культури
Будинок культури, яким керує Олена, з перших днів окупації Терехівки став базою для російських військових. Ворожі солдати приносили ліжка з сільських хат, облаштували імпровізовані бараки.
Про гігієну особливо не дбали — туалет поставили тут же, у будівлі. Єдиною кімнатою, де підтримувався відносний порядок, була та, яку займав генерал Олександр Лапін.
До повномасштабного вторгнення він брав участь у Другій чеченській війні, але ім’я генерала пов’язували насамперед із військовими операціями росії на Близькому Сході. У 2017 Лапіна призначили начальником штабу російських військ у Сирії, а у 2018–2019 він уже командував цими військами.
Російське видання Meduza з посиланням на пропагандистський Telegram-канал «Рыбарь» переказує спогади одного з тих, хто разом з Лапіним був у Сирії:
«Мені довелося особисто мати справу з Лапіним під час першого взяття Пальміри. На наших очах російський генерал тягнув сирійських карикатурних воєначальників на лінію фронту, розбиваючи їм об голови радіоприймачі, коли вони не могли повідомити про місцезнаходження своїх військ, які втекли з поля бою».
Після такої «посвяти» в близькосхідних широтах російське керівництво відправило Лапіна в Україну. За інформацією генпрокурора України Андрія Костіна, перед генералом стояло завдання захопити три українські області — Чернігівську, Сумську та Київську.
У травні 2023 військовий історик чернігівець Михайло Жирохов повідомляв, що Лапін розташував свій штаб саме в Терехівці під Черніговом:
«І там (у Терехівці) стояло все начальство. Разом із ним у званні підполковника служив його син [Денис Лапін]. Він командував одним із танкових полків дивізії, який підпорядковувався саме Олександру Лапіну».
Олена Ковальова підтверджує, що генерал Лапін був у Терехівці. Однак вона вважає, що хоч росіяни й жили в Будинку культури, але їхній штаб був не там, а в селі Вишневе Ріпкинського району. Генерал Лапін, каже вона, приїхав у Терехівку після обстрілу сусіднього села Малинівка, що за 4 км:
«Як я це зрозуміла? Тому що наші дівчата, доярки, коли йшли на ферму доїти корів, то їхали сюди. А коли він приїхав, сказали, що там стоїть БТР. Сюди нікого не пускали, була охорона. Цією вулицею ніхто не ходив — це було заборонено».
Ось так виглядала деокупована база рашистів
Саме біля Терехівського будинку культури 29 березня 2022 Лапін карикатурно нагородив медалями танкістів, серед яких був і його син Денис. За деякими даними, він отримав звання полковника після повномасштабного вторгнення. Церемонію нагородження знімав російський пропагандистський телеканал «Звезда». На кадрах, які облетіли Інтернет, генерал нагороджує російських військових орденами «За мужність», медалями «За доблесть», орденами «За заслуги перед Вітчизною» і медаллю Жукова. Останню нагороду отримав саме Денис Лапін.
Олександр Лапін вручає орден сину - Денису Лапіну
Іронія ситуації полягає в тому, що на той час під натиском ЗСУ російська армія вже відступала з чернігівського та київського напрямків. Лапіну не вдалося здобути ні Чернігова, ні Сум, ні Києва. До початку квітня 2022 всі три області були повністю звільнені від окупантів, а сам Лапін став об’єктом насмішок і різкої критики з боку лідера сумнозвісної «Групи Вагнера» Євгена Пригожина та глави Чеченської Республіки Рамзана Кадирова. Останній назвав генерала невдахою ще й за те, що він не захистив захоплене росіянами місто Лиман Донецької області. Чимало російських чиновників і блогерів звинувачують Лапіна в поразці російської армії під Ізюмом, Балаклією і майже в повному відступі з Харківщини. Наприкінці жовтня 2022 генерал-полковник був звільнений з посади командувача військами Центрального військового округу рф.
У 2023 Чернігівський районний суд розпочав заочний розгляд справи проти Олександра Лапіна. Олена Ковальова була присутня на засіданнях як свідок — вона розповідала про перебування генерала на Терехівці. Йому інкримінують вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.110 КК України (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, що спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки) та ч.2 ст.437 КК України. України (ведення агресивної війни або агресивних військових дій).
Визволення Терехівки
30 чи 31 березня (точної дати Ковальова не пам’ятає) російські військові оголосили, що жителі Терехівки мають зібратися в центр села, де їм передадуть «гуманітарну допомогу». Олена спочатку не хотіла йти, але сусідка переконала її подивитися, що відбувається. Коли приїхали, в центрі Терехівки було людно.
«Там були всі наші односельці. Стою, щаслива, що залишилася жива», – згадує жінка.
Росіяни, однак, були напружені. За словами Ковальової, вони бігали з рюкзаками, а вулиці були заповнені великою кількістю готових до руху танків. Така активність окупантів налякала, тому вона з сусідкою поспішила додому. Перед цим вони закликали односельців розійтися. Олена попередила, що може приїхати російський фотограф, щоб сфотографувати натовп і представити, ніби люди з вдячністю проводжають російську армію.
Коли жінка була вже вдома, над селом запала раптова тиша. Олена з чоловіком пішли до сусідів по воду. По дорозі вони побачили озброєних російських солдатів, які ховалися під насипом.
«Вони, мабуть, думали, що наші війська будуть наступати, тому влаштували тут засідки. А потім чоловік сказав, що понтон шумить. І ми чули, як російська військова техніка перетинала річку», – згадує Ковальова.
Ворог спішно залишив село, яке було окуповане понад місяць.
Джерело: Media Initiative for Human Rights
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Судять двох росіян: у березні 2022-го хотіли згвалтувати жительку Іванівки
- Гомельський прикордонник, який несе відповідальність за пропуск росіян на Чернігівщину, постав перед судом
- Чернігівку, чий чоловік-військовий 2 роки перебуває у полоні в рф, росіяни змушують виходити на протести проти української влади
