Одна з найстаріших жительок України мешкає у Носівці. 11 вересня Марія Кирилівна Шовкун відсвяткувала своє 105-річчя, повідомляє пресслужба громади.
«Це неймовірна людина, справжня легенда нашої громади, яка пройшла всі віхи понад сторічної історії нашого краю, ставши його активним учасником. Це педагог, який присвятив школі понад півстоліття, справжній сівач розумного доброго, вічного. Це жінка, зіткана з краси, доброти, щирості і великої материнської мудрості.
Це - жінка борець і воїн. Бо тоді, коли загроза фашизму нависла над державою, вона - свідома і юна, ні хвилини не роздумуючи, стала зв’язковою партизанського з’єднання «За Батьківщину», - повідомляє інформаційний бюлетень «Життя Носівської громади».
Друга світова війна забрала найдорожчих у Марії Кирилівна і лишила назавжди рану, що болить через роки і десятиліття.
Марія Шовкун - свідок голодомору 1932-1933 років, який пережила в селі на Чернігівщині.
В 1947-му поховала доньку, а в 1949-му від тяжкої, невиліковної хвороби — і другу дитину. Пережила розстріл батька і спалену батьківську хату, смерть двох братів, яких цькували за націоналізм і оголосили ворогами народу, а згодом - реабілітували.
Історик за фахом. Приїхала з сім'єю в Носівку в 1946 році. Жили в шкільній квартирі. Викладала історію в Носівській школі №1, повідомляє Енциклопедія Носівщини.
Брала участь у створенні історико-краєзнавчого музею в Носівці (наразі — закритий) на початку 1960-х в районному будинку культури.
З нагоди свята Марії Кирилівні передали Почесну грамоту міського голови, квіти та подарунок.
Лариса Васько:
- Щиро вітаю прекрасну людину, вчителя від бога Марію Кирилівну! Здоров'я вам на многії і благії літа!
Тетяна Терещенко:
- Дуже гарно виглядає на 105!
Людмила Кириченко:
- Найщиріші вітання і найкращі побажання ювілярці. Пишаюся Вами, Маріє Кирилівно.
Світлана Трейтяк:
- Маріє Кирилівно, щиро вітаю Вас з дуже поважним Ювілеєм! Міцного Вам здоров'я, мирного неба, добра і затишку в родині. Дуже Вас поважаю. Ви неймовірна жінка. Хай Господь дарує Вам всілякі гаразди і свою ласку.
"Час Чернігівський" писав про таке:
