37-річна Катерина ЖЕЛЄВА, анестезіологиня, завідувачка відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги Ніжинської міської лікарні, потрапила в 11-й сезон реаліті-шоу «Зважені та щасливі» на телеканалі СТБ. Привело її туди бажання схуднути. При зрості 169 сантиметрів важила 151 кілограм.
— Через зайву вагу важко переносила спеку. Страждала від набряку ніг і не могла носити взуття на підборах. Прокидалася щоразу, коли намагалася повернутися. Не могла носити одяг, котрий подобається. Не хотілося дивитися на себе в дзеркало, — пригадує Катерина Желєва.
Потрапила після другої спроби
— Коли почали набирати вагу? Після пологів чи якогось стресу?
— Змалку повненька. Були спроби худнути. Перша — на останньому курсі медінституту. Тоді важила 105 кілограмів. Скинула 20. Проте через певний проміжок часу набрала до 120. Згодом була друга спроба, вийшло мінус 15. Невдовзі знову почала повнішати.
— Уколи для схуднення, резекцію (відрізання, зменшення шлунку) пробували?
— Ін’єкції — ні. Про шлунок приходили думки, але це дуже коштовна операція.
Уперше заявку на проєкт подала ще у 2015-му. Тоді важила 105 кілограмів. Не взяли. Сказали, є претенденти з більшою вагою.
Крайні п’ять років стрімко гладшала. Дійшло до того, що вже не могла зав’язати шнурки на кросівках.
Останньою краплею, що спонукала звернутися на проєкт, став випадок на роботі. Потрібно було натискати руками на грудну клітку пацієнта. Я відчула, як заболіла спина і зробилося зле. Дякувати Богу, підійшов колега і завершив реанімацію. Людина залишилася живою.
Я злякалася, що одного дня через значну вагу мені забракне сил вистояти під час тривалої операції чи провести реанімацію. І від цього залежатиме життя людини.
У медицині я 16 років. Жила і працювала анестезіологинею в Києві. Спочатку — у Національному інституті серця імені Амосова, потім — у четвертій столичній клінічній лікарні, у ковідній реанімації. Повномасштабне вторгнення застало на роботі. У перший день війни поїхала до Ніжина, бо в матері була моя дитина. А мати того дня теж була на своїй роботі.
Так і лишилася в Ніжині. Перший місяць волонтерила в лікарні. Потім стала працювати анестезіологинею. А півтора року тому керівництво запропонувало мені очолити відділення.
Коли остаточно вирішила подати заявку на проєкт, передивилася попередній сезон, аби зрозуміти, що мене чекає.
Чоловік, з котрим на той час була у стосунках, говорив, що йому до вподоби мої пишні форми. Всіляко відмовляв. Казав: «Навіщо тобі це? Невже ти не розумієш, що це шоу, телевізор? Нічого хорошого там не буде. Краще я тобі допомагатиму худнути вдома».
Та я усвідомлювала: самотужки мені вже не впоратися. Забігаючи наперед, скажу, що тихцем поїхала. Коли повернулася, ми розійшлися…
«Вітаємо, ви в сезоні»
— Торік улітку подала заявку, хотіла потрапити в десятий сезон. Я ж не знала, що вже йдуть його зйомки. Зателефонували на мій день народження, 31 січня. Сказали, моя анкета зацікавила, — продовжує Катерина. — Якщо я не передумала, запрошують на перший етап відбору.
Зі мною говорили телефоном. Ставили різні питання. Другим етапом стало спілкування в зумі годину чи півтори з журналістами проєкту. Записували інтерв’ю. Я так зрозуміла, що за результатами цих двох етапів відбирають учасників.
Наприкінці березня — дзвінок: «Ви проходите на наступний етап — медичне обстеження». Аби ще на етапі кастингу тренери розуміли, які навантаження нам можна давати.
— Скільки було заявок на 11-й сезон?
— Нам озвучували, що понад 10 тисяч.
До медогляду дійшло десь 30 людей. Нас повезли в клініку-партнерку телепроєкту. Здавали аналізи: на гормони, біохімію, на показники нирок, серця. Усім робили кардіограму. Обстежували хірурги, травматологи, ендокринологи, кардіологи, гінекологи. Такий повний чек-ап усього організму я ніколи б не змогла пройти власним коштом. Усе оплачував проєкт. Тих, у кого виявили протипокази, відсіяли за станом здоров’я.
Наприкінці квітня зателефонували: «Вітаємо, ви в сезоні». Потім їздили знімати вдома. Далі був запис візитівок-інтерв’ю в Києві. Тоді теж кілька охочих відсіялося. Причини мені невідомі.
— Зйомки — процес довготривалий. Як вас з роботи відпустили?
— Розуміла, мені знадобиться час на проєкт. Тому відразу попередила керівництво, що вв’язалася в таку авантюру. Отож використала зекономлену відпустку. Ще кілька тижнів довелося взяти власним коштом. А декого з учасників, котрі працювали у приватних фірмах, роботодавці не відпустили. Їм довелося звільнитися.
18 людей з різними характерами, звичками опинилися в закритому середовищі (у таборі схуднення). Забрали цигарки, алкоголь, «шкідливу» їжу. Змусили працювати над собою, займатися спортом. Звісно, усі були на нервах. Ми сідали ввечері за стіл й обговорювали всі питання, кожну образу.
«Тепер є привід не померти! Я дочекаюся фіналу»
— Хто у вашій групі підтримки?
— Донька Аля, їй 19. Навчається на психологиню в Київському медичному інституті імені Шупика. Вона в мене Дюймовочка. При зрості 159 сантиметрів важить 40 кілограмів. Займається спортом.
А ще мати, кума, котра хрестила Алю, дідусь по материній лінії. Йому 88 років. Сказав: «Тепер є привід не померти! Я дочекаюся фіналу». Фінал показуватимуть у грудні.
— Їжу, яку учасники готують та їдять у таборі схуднення, треба купувати за свої гроші?
— На кожного виділяється певна сума на тиждень. Грошей на руки не дають. Що хочемо купити, обговорюємо і замовляємо онлайн. Адміністратори їздять за замовленням.
— Що любили найбільше до проєкту?
— Обожнювала суші. Могла за раз з’їсти кілограм, а зверху ще один. І все з «МакДональдзу». Нині запах з «МакДональдзу» вже не манить. А від біляшів та чебуреків навіть відвертає.
— Як тепер з суші?
— Уся суть у кількості продуктів. Світлана Фус, дієтологиня проєкту, сказала, що немає таких, які нам не можна вживати. Для кожного учасника розрахувала, скільки і чого можна з’їсти за день щодо білків, каш, овочів і т. д. Моє меню склало дві сторінки. І я його дотримуюся. Звісно, цікавилася і про суші. З’ясувалося, головне — влізти у визначену денну грамовку.
Смаки дуже змінилися. Майже все готую в аерогрилі. Сковорідка не заборонена. Просто нас навчили правильно в ній готувати. У людей хибна думка: коли починаєш худнути, то їси лише варене і парене. Насправді це не так. На сковорідці можна готувати і без олії. Я полюбляю курячі сердечка на сковорідці без жиру. Дуже смачні виходять.
За чотири випуски мінус 17
— За чотири випуски програми ви скинули 17 кілограмів.
— Коли йшла на проєкт, у мене не було мети виграти гроші чи стати відомою. (У минулому сезоні переможець основного табору отримав 300 тисяч гривень, а переможниця домашнього схуднення — 100 тисяч. — Авт.).
Ішла, аби стати здоровішою. Видимі результати побачила вже через кілька тижнів тренувань і змагань. Я їхала в табір жутким гіпертоніком, з верхнім тиском 180-200. Через три тижні тиск нормалізувався до 120. І до сьогодні стабільний. 15 років боролася з інсулінорезистентністю (це предіабет, проблема товстих людей). Зараз у мене все в нормі. Були невеликі проблеми зі щитовидкою. Наразі аналізи щодо неї нормальні.
— На роботі дівчата чекають, що ви покажете їм, як худнути?
— Жартували, навіщо йти на проєкт, якщо в нас буде свій тренер. Нині вчити когось буде смішно, бо зараз навчають мене. Коли завершу свою історію, тоді вже зможу допомагати іншим. Проєкт пробудив у мене бажання освоїти ще одну спеціалізацію — нутриціолога. Це фахівець з харчування та здорового способу життя.
* * *
Перший випуск шоу показали 4 жовтня. Катерина увійшла до команди жовтих. Її наставницею стала Марина Боржемська, фітнес-тренерка. Програма виходить щонеділі ввечері. Хочете побачити, яких результатів досягне Катерина? Не пропустіть фінал.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Валентина ОСТЕРСЬКА.
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Чоловік за місяць війни набрав 45 кілограмів і пішов на «Зважені та щасливі»
- Жителька Чернігівщини сім років вагалася, чи йти на шоу «МастерШеф»-17
- Двоє чернігівців стали фіналістами третього сезону телешоу «Поле»: скільки грошей виграли і куди витратили
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
