24-річна Каріна ЧЕРНИШ з Парафіївки, що на Ічнянщині, героїня телешоу «Панянка-селянка», чотири місяці працює в Німеччині. Життя змінилося, і це тільки на краще, впевнена Каріна.
Рішення прийняла одразу
У реаліті-шоу дівчина брала участь чотири роки тому. Каріна жила життям 25-річної Патриції, блогерши-панянки з Варшави.
— До цього брала участь у «Х-факторі». Люблю співати, займалася вокалом. Але не пройшла в третій тур, саме в прямі ефіри, — розповідає. — Під час шоу це була моя перша поїздка за кордон. Цікаво, але морально важко. Зйомки з раннього ранку і до пізнього вечора. Розслабитися, погуляти містом можливості не було. Наче весь час на роботі. Ким я була в житті на той момент і в шоу — дві різні людини. Бо там у нас уже був прописаний сценарій.
У телевізорі я жила в селі з батьками. Насправді два роки як була в Києві і навчалася на другому курсі Національного університету біоресурсів та природокористування на факультеті «Бізнес аграрного менеджменту». Але селянка повинна жити в селі і працювати там.
Подзвонила батькам, чи не проти вони взяти участь. Не скажу, що були в захваті. Але підтримали. Батько Анатолій, депутат селищної ради, працює в аграрному бізнесі. Мати Людмила — продавчиня в магазині.
Коли редактори мені дзвонили, уже знали, звідки приїде панянка і куди поїде селянка. В якому місті буду жити, дізналася вже на проєкті, коли прочитала на квитку.
— Польща зараз сильно підтримує Україну, українців, чи спілкуєтеся з панянкою?
— Ще тоді вона здалася мені зверхньою. По ній було видно, що цей проєкт їй нецікавий. Чому брала в ньому участь і зараз мені незрозуміло.
У мене є знайомі дівчата, селянки з Сумської області, які також брали участь у шоу, то вони після спілкувалися з панянками. У нас дружби не вийшло. Хоча десь рік спілкувалися з подружкою панянки. Але після повномасштабного вторгнення, на жаль, вона мені не писала. Зв’язок підтримувала з перекладачем, який у мене був. На початку війни запитав, де я, бо сам родом з України.
Одне із завдань, яке підготувала панянка, — катання на сноуборді. Я повинна була показати, що роблю це вперше, захоплена. Хоча до цього в мене вже був такий досвід.
Патріція блогерша. Веде сторінку в соцмережах, є ютуб-канал. Після програми я її знайшла.
Панянка Патріція з Варшави
Під нашою передачею багато негативних коментарів щодо мене. Більшість із них — її шанувальники. Відгуки прочитала тільки нещодавно. Близько до серця не сприйняла.
За п’ять днів заплатили місячну зарплату
Зйомки тривали п’ять днів. Три дні життя панянки і два дні дороги. Усе безкоштовно. І мені ще заплатили гроші, як за відрядження. На той час сума була пристойна. Місячна середня зарплата в Києві. Приблизно 15 тисяч гривень.
— Можливо, і панянка не витрачала гроші? За все платила знімальна група?
— Цього не знаю. Був процес відкривання конверта з грошима і завданнями. Чи були ці гроші панянки, чи знімальної групи, не знаю. За косметичні процедури в салоні краси я платила. В інших випадках грошей із собою не було.
Батьки в мене великі молодці. У них склалися дружні стосунки зі знімальною групою, і вони, коли були проїздом на Ічнянщині, заїжджали до нас у гості через рік. З редакторами батьки і зараз спілкуються. Пам’ятаю, коли знімали сюжет про нашу родину, мати сиділа в кухні і казала: «Мені заважають і руки, і ноги. І куди себе подіти?» Ми ж молоді, нам простіше. Ведемо свої сторінки в соцмережах, знімаємо відео, фотографуємося частіше. Хоча потім тато сказав, що йому сподобалося і брав би участь ще раз.
Знімали передачу взимку. В ефір вийшла через два чи три місяці.
— Як воно, дивитися на себе в телевізорі?
— Дивитися не хотілося зовсім, — переводить на гумор. — Передачу час від часу і зараз показують. Друзі, знайомі, родичі переглядають. Фотографують телевізор зі мною, надсилають фото. А я не хочу на це дивитися. Моє лице здавалося мені великим, на весь екран. Не подобався колір волосся, вії не так були приклеєні. Не такий видався манікюр, колір нігтів. Навіть одяг — такий зараз би не одягла.
Проєкт став поштовхом, аби я робила так, як хочу я, а не як кажуть оточуючі.
За всіма процесами слідкували редактори, вони були на майданчику постійно. У передачі ми лягаємо спати, на ці кадри в нас ішло десь пів години. Але ні я в панянки, ні вона в мене вдома не ночували жодної ночі. Їздили в готель.
У мене був один великий мінус. Знімальна група говорила російською мовою. І я також у передачі коментувала мовою агресора. Уся передача була російською. Про це пошкодувала одразу, коли повернулася додому.
— Панянка чистила свинарник, а потім її возили в Соколиний хутір, пригощали горілкою, настояною на огірках, стріляла з гармати. З власниками домовлялися?
— Знімальна група перед початком зйомок запитала, які в нас є розваги для третього дня. Говорили про бар. Та їм ця ідея не сподобалася, бо в більшості сіл розвага одна. Знайомий моїх батьків тримає соколиний хутір. Тато попередив його. Зйомки були і в Качанівці. (Панянка пропонувала працівникам зробити з маєтку готель. — Авт.). З керівництвом також домовлялися заздалегідь. Погодилися одразу.
Із банку — у теплиці
— Після університету працювала в банку «ПУМБ», — продовжує Каріна. — Чотири місяці тому звільнилася. Хоча там у мене була хороша посада. Але я вирішила змінити обстановку і заробити грошей на квартиру в Києві. Хоча б на половину. На іншу половину взяти іпотеку. Разом з подругою, яка вже багато років їздить на заробітки за кордон, знайшли фірму-посередника. Нам дали координати родини, яка займається помідорами. Багато теплиць. Ми доглядаємо за рослинами, збираємо, пакуємо їх. Щодо грошей — нам завжди буде мало, — сміється. — Порівнюючи із заробітками в Польщі або Чехії, не вища оплата. Але нас влаштовує. Це більше, ніж я отримувала в Києві. Пів зарплати віддавала за зйомну квартиру.
У Грефені з власниками укладений договір на півроку. Жити тут можемо рік. Їхали на тимчасовий прихисток. Але ми не отримуємо тут допомогу від держави. Офіційно зареєстровані у власника. За житло платимо. В ідеалі, планую поїхати на заробітки ще на рік, а потім повернутися в Україну, у свій банк, де я працювала.
Повномасштабне вторгнення мене застало в Києві, — повертається до наболілого. — У перший день я ще вийшла на роботу. Потім зі своїм, уже колишнім, хлопцем прийняли рішення: треба їхати додому. Приїхали, а наступного дня в селі стояла колона російських танків. Тоді зрозуміли, що зробили помилку. Рашисти ходили селом, намагалися грабувати магазини. Казали, що заходили в будинки, просили їсти, але не ображали. У сусідніх селах, за 10-15 кілометрів, було дуже «спекотно». Росіяни стріляли, ламали, убивали.
Звичайно, як і більшість дівчат, хочу заміж і діток. На сьогоднішній день моє серце вільне. Чоловіка хочу українця і жити також планую в Україні.
А хто ще з Чернігівщини?
У шоу «Панянка-селянка» також брали участь Анна Чернявська з Пушкарів Новгород-Сіверського району, Оксана Михайлюк з Чернецького, що на Талалаївщині, та Діана Колесніченко з Носівки.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото з архіву Каріни ЧЕРНИШ
"Час Чернігівський" писав про таке:
