Їй лише 16, проте вона вже президентка. Щоправда, поки тільки шкільного самоврядування власного ліцею #2, але все ж. Анастасія Миненко з Городні стала однією з героїнь проєкту «Покоління Перемоги», що реалізує ініціатива Go Global.
Обличчя Насті, а також її земляка - танцюриста Микити Курбанова можна побачити з найбільшого екрану в Європі - у ТРЦ «Гуллівер», а ще там кілька тижнів триватиме виставка з героями проєкту «Покоління Перемоги».
Дівчина мріє розвивати рідне місто, робити його привабливим, безпечним та зручним, словом, таким, куди б хотіли повертатися люди. Вона також представник робочої групи, яка працює над Програмою комплексного відновлення території Городнянської громади .
Разом з однодумцями розмальовували укриття в ліцеї, у музичній школі, здійснювали гуманітарні проєкти для ЗСУ - робили окремі свічки, плели маскувальні сітки, а також свята для малечі, тощо.
Вибори президента
Її перший рік президентства припав на початок повномасштабної війни, окупацію Городні, знущання окупантів над шкільними бібліотеками.
Коли дівчина була 6-му класі, у школі проводили вибори шкільного президента.
Саме там вона вперше відчула, що приклад активних та небайдужих старшокласників надихає. Тоді Настю дуже вразила дівчина, яка в період епідемії сама поклеїла проходи в школі, що вказували на дистанцію, сама розробила плакати. Виявляється, як багато можливо зробити власноруч! Згодом дівчинка сама подала свою кандидатуру на шкільного президента.
"Вибори президента шкільного самоврядування – для мене це був дуже зворушливий досвід, адже я до останнього не вірила, що зможу обійняти таку посаду.
А найбільше переживала, що на виборах посяду друге місце! Бо перше – це перемога, третє – це треба ще працювати, а друге – це що? Не допрацювала?!" – ділиться Настя.
Анастасія Миненко з Городні
Вторгнення
Однак, усі оптимістичні плани перекреслило вторгнення ворога. Прикордонна Городня стала однією з перших окупованих громад на Чернігівщині.
Перші два тижні окупації Настя згадує як суцільний жах: не було зв'язку, світла, тепла. Неможливо було дізнатись, що відбувалось зі знайомими та родичами на іншому кінці міста. Долітали тільки страшні звістки: когось застрелили біля лісу, коли людина намагалась зловити зв'язок, хтось загинув, намагаючись виїхати...
А ще дефіцит продуктів, люди стояли в чергах по 6 годин, щоб купити їжу.
"Ми не могли нормально жити в окупації й дуже чекали, коли прийдуть наші, – розповідає Настя, – ми просто надіялись на це, адже не було ні світла, ні зв'язку – і ми не знали, що взагалі відбувається у світі".
Потім почались вуличні бої, і невдовзі в Городню вже остаточно прийшли ЗСУ. Це був як початок нового життя.
"Після повернення зв'язку і світла ми одразу почали організовувати збори і допомогу для військових, – ділиться Настя. – Найперший збір, до якого я долучилась, відбувався в нашій громаді: ми збирали гуманітарну допомогу. А потім ми організували в нашій школі плетіння сіток та виробництво окопних свічок. Допомагали постійно, це була наша спільна робота".
Надзвичайна українська молодь
"Цього літа я вирішила приєднатись до НЗУМ ("Надзвичайна українська молодь") – там ми вчились писати проєкти, пітчити їх, шукати гранти під це.
У НЗУМ Анастасія перебуває у статусі членкині правління.
Її мрія – створити в Городні великий молодіжний простір, де молодь може спілкуватись, проводити час, реалізовувати свої проєкти. Цю ідею вони разом з командою готували досить довго, але поки що це все ще на стадії мрії. Підлітки шукають шляхи реалізації й будуть все одно пробувати далі.
«Впевнена, незабаром все вийде!» – говорить Настя.
Також школярка дуже любить малювати.
"Дуже приємно, коли моя творчість та творчість моїх друзів подобається людям. Ми вже розмалювали шкільний підвал, підвал музичної школи – обидва приміщення працюють у нас і як укриття. Саме тому ми хочемо, щоб вони були більш естетичними й докладаємо зусиль для цього! Адже краса нашого міста – в наших руках!" – ділиться дівчина.
Джерело: «Покоління Перемоги», «Українська правда»
"Час Чернігівський" писав про таке: На Чернігівщині поліцейський офіцер здійснив мрію хлопчика
