Говоримо про те, як стали можливими масові удари по т.о. окупованому Криму та яка їх мета, успішне використання вітчизняної ракети "Нептун", чи є у росіян резерви для нового наступу і кінець "снарядного голоду" в ЗСУ.
Дивіться відео чи читайте текстову редакторську версію.
Журналіст Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Продовжуємо говорити про ситуацію на фронтах російсько-української війни із військовим істориком Михайлом Жироховим на цей раз в онлайн-формації. Перше питання буде таке. Недавно українці змогли нанести потужний удар по тимчасово окупованому Криму. Як це стало можливим і яка мета цього удару?
- Починаючи з січня 2024 року Україна почала кампанію по знищенню військових об'єктів в окупованому Криму. І ціль тут очевидна. Це, перш за все, знищення системи протиповітряної і берегової оборони. Можливо, щоб розчистити небо для F-16, які, очевидно, будуть використовуватись як носії високоточної зброї. По-друге, щоб вийти на знищення Керченського мосту. Керченський міст – це така медійна перемога, яка вкрай необхідна не тільки Україні, а перш за все і західним союзникам для того, щоб було видно, що українська зброя, яка постачається в Україну, вона доволі ефективно. За останній час знищено декілька розрахунків зенітно-ракетних комплексів С-400 та С-300. Крім того, нанесені удари по аеродромам базування тактичної авіації.
- Нещодавно була інформація про те, що ЗСУ українською ракетою «Нептун» вразили нафтовий термінал десь у Краснодарському краї, рф. Можете розказати, що це за ракета?
- Ще одна українська розробка, яка показала себе дуже класно в умовах російсько-української війни, це протикорабельна ракета «Нептун». Із самого початку вторгнення вона використовувалась в якості протикорабельної ракети. І саме двома такими ракетами у квітні 2022 року був знищений російський флагман чорноморського флоту крейсер «Москва».
Очевидно, що станом на зараз є модифікація «Нептуна» для ударів по наземним цілям. Одна така ракета була виловлена росіянами в Азовському морі біля Таганрогу в січні 2024 року. І ось влітку-навесні 2024 року ми побачили удари по Краснодарському краю, по Ростовській області, і використовувались саме ці ракети. Як пишуть іноземні оглядачі, скоріш за все, нам вдалося реалізувати таку саму систему наведення, яка використовується на ракетах Stormshadow або американських «гарпунах».
Але ця ракета вітчизняного виробництва, не потрібно брати дозволів, вона може бути використана на відстані 360-400 км. Це достатньо багато для того, щоб уражати прифронтову російську територію. Але потрібно розуміти, що українському військово-промисловому комплексу завдано величезні втрати під час війни. І наскільки ми можемо масштабувати таке серійне виробництво, поки що не зрозуміло. Судячи з кількості ударів, цих ракет доволі багато в арсеналі ЗСУ.
- Снарядний голод, який дуже докучав ЗСУ, і про який ми раніше говорили, чи правда, що він закінчився?
- Зараз почались величезні зрушення. По-перше, почались постачання снарядів по так званій «чеській ініціативі». Нагадаю, що це ініціатива по закупівлі снарядів за кордонами ЄС в інших країнах. Судячи з фото і відео, яких зараз доволі багато у відкритому доступі, це снаряди індійського виробництва, які закуповуються великими партіями. Буквально на днях чеські ЗМІ говорили про те, що в Україну вже поставлено десь 50 тисяч снарядів. Разом з постачанням зі США, з виробництвом власних, закупівлями в Болгарії та Сербії - це дало доволі потужний результат. Фактично завдяки наявності достатньої кількості артилерійських снарядів українській армії вдалось зупинити просування росіян на харківському напрямку. Наступною буде проблема зі зносом артилерійських стволів. І наступними поставками буде саме постачання артилерійських гармат, як самохідних, так і причепних.
- Також ходять чутки, що росіяни можуть готувати ще один наступ на якомусь додатковому напрямку. Звідси питання, а чи вистачить у них резервів і взагалі яка ситуація з російськими резервами?
- Інформація щодо оперативних резервів, як наших, так і російських, дуже складна і неочевидна. Все, що можна говорити, це особиста думка людей, які дотичні. Зрозуміло, що зупинити харківський наступ росіян нам вдалось тільки за рахунок того, що були кинуті всі резерви Генерального штабу.
Але і росіяни зараз мають величезні проблеми з поповненням. Річ у тому, що за деякими даними російських ЗМІ за травень їх рекрутинг не дозволяє навіть говорити про заміну загиблих і поранених. Це говорить про те, що ця система відходить на другий план. І рано чи пізно, я думаю, що росія буде вимушена вдатися до чергової хвилі мобілізації. Але це буде вже інша війна, можна говорити вже не про літній наступ, а про осінньо-зимовий період. Адже якщо російське керівництво вирішить брати мобілізованих, то їх потрібно підготувати, озброїти. Є інформація про формування нової 51-ї армії, але це знову ж таки на віддалене майбутнє.
- Яка загальна ситуація на фронті? Що там зараз відбувається?
- Найбільш складне питання – це загальна обстановка. Вона міняється дуже швидко і дуже оперативно. Тому можна говорити про якісь конкретні напрямки і якісь більш-менш сталі результати. На харківському напрямку продовжуються дуже потужні бої, але в цілому російський наступ призупинено. Зараз вони намагаються розширити ділянки фронту. Є інформація, що вони заходять до деяких населених прикордонних пунктів, які знаходяться в сірій зоні. Але в цілому там ситуація контрольована.
Щодо донецького умовного напрямку, то можна говорити і про Часів Яр, де ситуація погіршується кожного дня, і про покровський напрямок, де росіяни йдуть до траси Покровськ-Констянтинівка, намагаються її перерізати, взяти хоча б під вогневий контроль.
Дуже важка ситуація під Карлівкою, там де росіяни все ж кожного дня мають просування. Активізувалася ситуація біля Куп'янська. В цілому більш-менш стабільна ситуація на херсонському, запорізькому напрямку, але й тут постійні артилерійські дуелі, постійні авіаційні удари, використання безпілотників і FPV-дронів. В цілому літнього наступу, , якого очікували наші військові, немає. Очевидно, що останній ривок росіяни можуть зробити в серпні, але подивимось, що воно буде. Поки що ситуація загрозлива тільки на донецькому напрямку, на інших напрямках, так більш -менш стабільно.
Автори: журналіст Арсен Чепурний, оператор Дмитро Фальчевський
* * *
