Взимку Ніна Осипенко з Малої Загорівки на Борзнянщині щокілька днів збирає по пучку редиски — і не в теплиці, а на городі!
— Люблю природу і працю на землі, маю знання та досвід, а ще погода посприяла, — пояснює причини свого зимового врожаю. — За фахом я — агроном, хоча більш ніж 30 років пропрацювала сільським головою.
Ніна Миколаївна ділиться фотографіями редиски, зібраної 2 і 6 грудня.
— Як і щороку, в серпні картоплю вибрали — і я повторно посіяла редиску, щоб мати її на храмове свято, яке в нас 26 вересня. Зазвичай через 30 днів редиска вже є, але не кожної осені так виходить — має свою роль зіграти погода. Цього разу я посіяла на двох ділянках невеликими рядочками і врозсип по городу. Чекаю, щоб зійшла, а її нема й нема. Я — за лійку, давай поливати на одному городі, на другому вже не стала. Минули і храмове свято, і вересень, і жовтень. А тоді пішли дощі — й редиска почала потихеньку рости. До морозів пустила три-чотири справжніх листочки і заморозки витримала.
Звичайно, має бути і хороший сорт. Я садила «18 днів», але вона очікуваного результату не дала. На фото це «соляріс» — гарна, витривала редиска. Є урожай і з повторного посіву другого сорту (не пам’ятаю назви). Ще в сезон я його розсипала по квасолі. Редиска тоді виросла дуже велика — з куряче яйце і навіть більша. Я її залишила на насіння, насушила, знову посіяла, решту викинула на гній. Ця теж наросла — такого насиченого кольору, хоч і менша за «соляріс» (уже холодно, їм би треба тепла). Зійшла редиска й там, де я не поливала. Навіть на гною зав’язується — кури порозгрібали, і вона поприймалась.
На смак, звичайно, осіння редиска відрізняється від весняної. Вона-то й соковита, але тієї притаманної цьому овочу гірчинки не має. Якщо її помити і зразу не з’їсти, то дуже швидко в’яне, бо ж молодесенька. Може, вона б іще наростала, але я стараюся періодично виривати, бо шкода буде, якщо померзне, коли вдарять морози. Ходжу і говорю з нею: «Дякую такій погоді, що ти оце ростеш». Думаю, ще не раз її нарву.
Джерело: "Гарт", авторка Аліна КОВАЛЬОВА
"Час Чернігівський" писав про таке:
