Під час російсько-української війни Чернігів став одним із тих міст, де окупанти чинили різноманітні злочини. Жертвами росіян, які вдерлися на нашу землю, стала безліч мирних українців. Про те, що творили російські військові в мирному українському місті та як жителі стали на захист рідного Чернігова – 24 каналу розповів захисник Юрій Василенко.
29-річний Юрій Василенко народився та проживає у Чернігові. Він є артистом Чернігівського театру тіней Delight та відвідав з гастролями понад 20 країн світу. Останні кілька років роботу в театрі поєднував з роботою фотографом.
До початку повномасштабного вторгнення близько місяця їздив по області й проводив заняття з цивільного захисту для всіх охочих. Останнє – провели 23-го лютого в Седнівській школі для старших класів.
«Деякі викладачі казали, що війни ніколи не буде, і що ця інформація дітям непотрібна. Наступного дня Седнів вже був окупований. 24 лютого після ракетних ударів по нашій країні ми зібралися в офісі й, дивлячись на ситуацію, вирішили залишитися в Чернігові і обороняти його»,– розповів чоловік.
«Наша нація – надзвичайна. Вся країна робить все необхідне для перемоги. На кожній вулиці стоять наші танки, черги в ТрО – просто нескінченні. За кілька днів я побачив майже всіх своїх знайомих зі зброєю в руках, навіть тих, від кого ніколи цього не очікував. Жінки роблять коктейлі Молотова і розставляють на всіх зручних для кидка місцях. Наше місто перетворилось на справжню, незламну фортецю. Ми (Україна – 24 канал) вистоїмо»,– наголосив захисник.
Спочатку не було жодного розуміння ситуації. Усі були впевнені, що ворожі війська найближчими годинами увійдуть у місто. Зібрали наявну мисливську зброю і пішли обороняти міську раду. На щастя, ворог того дня не зайшов.
Наступного дня Василенко разом з іншими захисниками пішли в найближчу військову частину і вмовили мобілізувати їх у першій хвилі.
«Хоча багато хто з нас не підпадав під мобілізацію. І з того дня боронимо наше місто. За час блокади я побачив дуже багато болю і смертей. Місто весь час обстрілювали з артилерії, авіації, танками та касетними снарядами»,– сказав він.
У Чернігові окупантами було знищено та пошкоджено багато шкіл, багатоповерхових будинків. Приватного сектору навколо міста майже не залишилось. Першим сильним потрясінням був авіаудар по спальному мікрорайону. За словами чоловіка, частина дев’ятиповерхового будинку склалася, а інша горіла.
«Наші хлопці приїхали туди одними з перших і виводили поранених. Дуже багато крові, криків і плачу, навколо лежали понівечені загиблі і відірвані кінцівки. Потім був удар касетними бомбами по центру міста. Одна з касет розірвалася біля великої черги людей за хлібом. Наш підрозділ першим прибув на місце і надавав допомогу. В тому місці загинуло 9 людей»,– сказав Василенко.
Один чоловік, якому пробило осколком шию і підборіддя, захлинувся власною кров’ю прямо на руках в наймолодшого чоловіка в підрозділі. Хлопець потім майже день ні з ким не спілкувався. Після цього було ще багато обстрілів і смертей знайомих та друзів, додав він.
«Але людина до всього звикає. І коли навколо так багато смертей, це чомусь переживається якось швидше і легше ніж у звичайному житті»,– зазначив чоловік.
За словами мешканця Чернігова, окремий біль – це покинуті тварини. Все місто було переповнене наляканими й голодними домашніми улюбленцями, які мостилися ближче до людей. Їх було дуже шкода, але в пріоритеті завжди були люди. Під час “зачищення” навколишніх сіл місцеві мешканці розказували про окупантів:
«Це дикарі, вони не розуміли, як в будинку можна митися. Деякі не знали, як в будинку працює унітаз. Всюди, де вони стояли, залишилися сміття і розруха. Будинки розграбовані».
