Свята бувають різні. Можна багато сперечатися на тему того, чи потрібні якісь заходи, святкування у той час, як на фронті точаться важкі бої за право жити. Але, мабуть, найточнішу і найправильнішу відповідь можуть дати лише ті, хто війну відчув на собі, хто пізнав біль від втрат, страх від обстрілів, переживання за найближчих і найрідніших, хто зі зброєю в руках нині сидить у холодних окопах.
Згадались слова дружини одного з загиблих Героїв, яка сказала, що їй гірко від того, що її інколи осуджують за те, що вона намагається зводити дітей в розважальні центри, подарувати їм насолоду від свята – адже не будеш кожному пояснювати, що таким чином вона намагається запалити хоч крихітну іскру в очах своїх дітей, де оселилось зовсім недитяче горе.
Комусь, може, видасться сюрреальністю і те, що Мощенка, багатостраждальна Мощенка, вся провина якої є в тому, що їй не поталанило знаходитись під боком ненависного агресора, 14 грудня влаштувала справжнісіньке передноворічне свято – з ялинкою, з піснями, хороводами, конкурсами. Солодкими подарунками для дітей та призами за виграні конкурси учасників свята забезпечила очільниця сільського споживчого товариства Надія Ховпун.
– На свято, яке ми організували 14 грудня, прийшли й діти, й дорослі жителі села, – каже організаторка заходу бібліотекарка Людмила Руденок. – Ялинка у нас росте прямо в центрі села. Ми зібрали іграшки, які були в старостаті та місцевій школі, і прикрасили її. Прикрасили на зло ворогу. У нас люди залишаються жити в селі, є й 15 дітей. Ніхто не хоче кидати все, нажите за довгі роки. Ніхто не хоче їхати світ за очі, залишивши рідну хату, дороге серцю село, могилки усього свого роду, що спочиває на сільському кладовищі. Ми звикли до майже щоденних обстрілів, до «прильотів», до того, що земля довкола здригається від снарядів тих, хто мріє нас знищити. Але ми віримо, що вистоїть наше село, вистоїмо ми всі. Бо як без віри жити? І свято повинно бути. Воно – як символ віри в завтрашній день. Не позбавить нас ворог від можливості жити, радіти і вірити.
І хоч звуки обстрілів прикордоння було добряче чути, люди із задоволенням слухали вірші, брали участь у іграх, конкурсах. А звуки ворожої канонади перекривала майстерна гра на гармошці старости Сергія Руденка.
Тож ви сумніваєтесь у тому, чи на часі свята в країні, що воює? Спитайте у жителів Мощенки – вони знають відповідь.
Джерело: "Новини Городнянщини", авторка Світлана Томаш
"Час Чернігівський" писав про таке:
