У Корюківську центральну районну лікарню везуть поранених з північного прикордоння. Семенівщини, Новгород-Сіверщини, Городнянщини, Сновщини. З початком великої війни лікарі нерідко працюють як військові медики.
— Як тільки почалася війна, в кожній лікарні трішки змінилося надання допомоги, і в нас також, — відмічає Ілля УДОВЕНКО, травматолог. Випускник Харківського медуніверситету. В корюківській лікарні третій рік. — Бойові травми раніше, як винятки, випадки були. Зараз — ні.
— Зараз у нас двоє поранених зі Сновська, — каже Сергій МІЛЕЙКО, завідувач хірургічного відділення Корюківської центральної районної лікарні. Учасник АТО. Був лікарем у військовій частині. — Перед тим було з Семенівки троє. Іще двоє було, потім четверо... За цей рік уже десятків два. Це небагато, якщо порівнювати з тим, що за 2023 рік у відділенні пролікувалося півтори тисячі людей. Так, раніше пацієнтів, які отримали травми внаслідок бойових дій, не було. Тепер вони є. Звичайна хірургічна робота, — каже.
Сергій Мілейко
Додає, що, звісно, вогнепальні, уламкові поранення відрізняються від побутових травм. Та лікарі справляються. Хірургічне відділення чимале. У його складі травматологи Ілля Удовенко, Євгеній Чепурний, Сергій Пивовар — генеральний директор, травматолог – теж підключається до оперування кінцівок. Та хірурги: Геннадій Здор, Олексій Хроменко, Віктор Бондаренко, Михайло Максименко, Сергій Мілейко.
— Я, як завідувач відділення, координую роботу, — пояснює Сергій Мілейко. — Маємо гарний зв’язок зі спеціалістами Чернігівської обласної лікарні та з військовим госпіталем. За необхідності узгоджуємо ведення пацієнтів по діагностиці й лікуванні.
Зі слів Сергія Мілейка, досвід, отриманий в АТО, можна застосувати, але не напряму.
— Той досвід інший, — згадує. — Я був лікарем, який надає первинну допомогу військовим з різними травмами, захворюваннями. Це був не госпіталь, я там не оперував. А тут, в лікарні, ми операції робимо.
«Безіменний палець стерся. Перебиті чотири сухожилля. Долоня розпанахана. В тазу уламок»
Юлія ЯРОШЕНКО, продавчиня, поранена у Сновську, обстежена й прооперована в Корюківській центральній районній лікарні. 13 травня Сновськ обстріляли рашисти. Кажуть, що валялися болванки від снарядів «Торнадо», реактивних систем залпового вогню. «Торнадо» — те ж саме, що «Град» і «Смерч», але новіше.
17 травня об 11.15 Юлія Ярошенко лежить на ліжку у хірургічному відділенні корюківської лікарні. Палата простора, на шість місць. Зайняті два. Юлія закутана ковдрами, бо холодно. Права рука захована. Ліва зверху зафіксована пов’язкою. Бинтом, під яким шар вати. Цупка пов’язка треба, щоб стягнувся шов, щоб тримало перебиті сухожилля.
— Людей в магазині не було, — згадує Юлія Ярошенко. — Я просто вийшла в тамбур. Стояла біля металевих дверей (вони ведуть в магазин, а скляні — на вулицю). Зненацька гул, удар, вибух. Усе в одну мить.
В лікарні обстеження зробили. Комп’ютерним томографом просвітили руку, таз, обидві ноги, грудну клітку. Дивилися, щоб не лишився непоміченим уламок.
— Осколкове поранення, — зітхає на табуретці поряд з ліжком Олександр ЯРОШЕНКО, чоловік, працівник «Чернігівобленерго». — Кисть перебита.
Юлія Ярошенко з чоловіком Олександром
— Безіменний пальчик стерся, — показує перев’язану руку Юлія. — Воно якось так зайшло, що безіменний палець як відрубало. Перебиті чотири сухожилля. Долоня розпанахана-розрізана. В тазу осколок лишився. Той, що по кисті попав. Чималенький. Застряг у м’яких тканинах. Його не чіпають. Лікар сказав, що він шкоди не робить. По грудній клітці ще один уламок наскрізь пройшов.
— В області грудної клітки пройшов уламок, який не зачепив легені, — підтверджує Ілля УДОВЕНКО, травматолог. — Не проник в середину у плевральну порожнину. Легені не зачепило.
Ілля Удовенко
Ілля Удовенко й оперував поранену.
— Операція чотири години тривала, — каже чоловік. — Найтяжче було — це кисть. Пальчики рухаються, сухожилля зростуться. Головне, щоб нерв відновився. Щоб Юля потім відчувала цю кисть.
«Бачу, що кров хлище»
Зі слів Олександра Ярошенка, о 10.39 був перший прихід і вибух. А через 20 секунд вибухнули касетні снаряди, навколо розкидало їх начиння, уламки. Був у цей момент на пошті. Вийшов на вулицю, коли почало детонувати, вибухати.
— Дружина по телефону сказала: «Мене ранило», і я просто летів туди, — каже чоловік. — Прилітаю на місце, ще нікого нема. Заскочив, вона сидить у складі своєму, кров’ю стікає. Ходила по магазину, а потім сіла.
Юлія Ярошенко згадує, що не падала, а ходила. Уламки літали. Потім присіла. Дихання відновила. І почала телефонувати рідним. Мамі, чоловіку.
— Я відразу й не зрозумів, що в руку попало. бачу, що кров хлище, — розказує Олександр. — Я, що міг, зробив. Наклав джгут, передавив їй руку. В обленерго нас вчили надавати першу допомогу, бо ми їздимо в прикордоння. А тоді побачив, що в Юлі й під пахвою поранення. Я переживав, у паніці був.
Через хвилину під’їхала «швидка». Поклали її в «швидку». І повторні вибухи залунали. У цей час ми вже їхали на Корюківку. Це й добре. Четверо постраждалих.
«Залетіло сюди, а вилетіло сюдою. Кістку, нерви не зачепило». Олександру Гришку осколок прошив ногу
У цей же час у цьому ж хірургічному відділенні одужує після поранення Олександр ГРИШКО зі Сновська.
— Уже ходжу, благополучно все обійшлося, — радіє.
Олександр Гришко з дружиною — постійні покупці Юлії Ярошенко. Живуть у двоповерхівці неподалік.
У той день Олександр Гришко йшов по вулиці. І був збитий вибухом, ударом. Поранену ногу заливала кров.
— Мені повезло, що нічого не зачепило: ні кістку, ні нерви, наскрізь пройшло, —показує ногу. На стегні з одного боку рана під пов’язкою і з другого. — Залетіло сюди, а вилетіло сюдою, повністю. Трохи болить забій, синяк. А так нічого. Відпочиваю тут, у лікарні.
Олександр Гришко
— Як на курорті, — сміється. — Поки не доп’ю оце все, — показує картонну коробку зі скляними пляшечками для крапельниць та таблетками, — не поїду додому. Один ящик спочатку виділили. А це вже другий пішов.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Тамара КРАВЧЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
