Пані Світлана вперше привела двох найменших дітей в дошкільний підрозділ Слабинської гімназії. Старша донька 1 вересня піде в шостий клас. Багатодітна родина нещодавно оселилася в цьому селі.
СВІТЛАНА САФОНОВА, багатодітна мама:
Я мама 6 дітей. Зараз двоє найменших привели перший раз, недавно переїхали і двоє підуть у садочок. Ангеліна іде в 6 клас. Будемо поповнювати школу і садочок. Дивилися умови. Все гарно. Якщо родини хочуть переїхати, рекомендувала б село.
АНГЕЛІНА, школярка:
Хвилююся, бо переходжу в нову школу, інші знайомства, вчителі, нові предмети. До школи приготувалися, новий рюкзак, форму, взуття, ручки, зошити, обклаинки - все є
Гімназії у Слабині скоро буде 150 років. Її з усіх сил місцева громада намагається зберегти. Мало дітей. Для збереження статусу і державного фінансування треба, як мінімум 45 школярів. У Слабині було трохи менше. Тому протягом літа запрошували родини з дітьми. Давали оголошення. Пропонували житло. А умови в гімназії справді гарні.
ЛЮДМИЛА ШКУРКО, директорка гімназії:
Школа - це життя, всі батьки і діти люблять гімназію. Всі хотіли, щоб збереглася, не вистачало 4 учнів. Метою нашої громади було її збереженя. Саме головне, що у нас прекрасний мікроклімат, нема булінгу, діти відчувають себе добре, у нас сімейна форма, це зігріває у час війни, коли ментальне здоров’я важливе. Головне - школа відповідає цим вимогам, зроблені ремонти.
Для збереження родин з дітьми у громаді ще раніше почали купувати житло. Так вдалося утримати багатодітні сім’ї, які мешкали у селі, каже староста.
СЕРГІЙ КРАСКОВ, староста:
Коли купили дві хатити і сім'ї заселилися,то зрозуміли, що діточки наші не поїдуть.Тоді селищний голова і каже: купимо ще дві для ВПО. Тоді критично про закриття гімназії питання не стояло. Знашлов дві хати, придбали, поки були гроші. В минулому році одну заселили, приїхали з Донбасу родина. Живуть і одна була вільна.
В цю вільну хатину нещодавно заселилася родина, яка вимушена була поїхати з Краматорська, бабуся з двома онуками – школярами, які поповнять гімназію. Облаштуватися їм вже допомагає місцева влада та благодійники, які пообіцяли з новими вікнами, побутовою технікою і зручностями для дітей.
ОЛЬГА ВІКТОРІВНА, бабуся школярів:
Поки обживаємося. Два тижні як приїхали. Там неспокійно. Донька померла. Я взяла опікунство. І опікунська рада сказала, щоб виїхали, довелося. Тут тихо, спокійно, у дітей хоч нервова система в порядку. Анюта буде ходити в 2 клас, школу дивилися, гарно все обладнано, класи гарні. Всі зручності.
Завдання мінімум громада виконала. Кажуть, було непросто. Але необхідна кількість дітей для навчання є. Тепер стоїть нове і не менш складне завдання – зберегти всі ці родини в селі, створити усім комфортні умови для життя.
Автори: журналіст Юрій Михуля, оператор Петро Ярмоленко
"Час Чернігівський" писав про таке:
