У 79-річної Ніни ЮРЧЕНКО восьмеро правнуків! П’ятеро онуків і троє дітей. Живе така багата бабуся в Харитонівці на Срібнянщині. Сину Саші 55 років, Василю 52 і Наташі 49. Усі діти живуть у Харитонівці, окремо.
Онуки: Оля, Ксенія, Олег, Серьожа та Іра. Правнуки: Вікуся, Рита, Серьожка, Владуся, Саша, Юля, Макар. Разом збираються на великі свята. Наприклад, на бабусин день народження.
— Зі своїм Миколою Івановичем познайомилась, коли він ще ходив до школи. Він молодший на п’ять років. А я тільки приїхала в село за направленням. Працювала агрономом. Почали зустрічатися.
— Одружилися?
— У нас до армії вже син Саша був, — сміється Ніна Франківна. — Микола батьком став після школи.
— У 17 років?
— А в нашій сім’ї завжди так, — загадково мружить очі Ніна Франківна. — «Вісник» же колись писав про дівчинку з Харитонівки, яка народила в 15 років? Так це наша невістка Маринка. Онука Серьожі дівчина. А йому ще й 15 не було. Тоді вони зійшлися, Наташа їх забрала до себе жити. Доросли до 16, розписалися. Весілля справили і вінчалися в Срібному. Правнукові Саші вже 17 років ось буде. Вони вчилися, діти з Наташею були. У них ще й Юля народилася, зараз онуці 11. А було років шість, розвелися.
Серьожа вчився на педагога. У Прилуках, потім у Переяслав-Хмельницькому. Закінчив, пішов працювати в гриціївську школу. Це село поряд. Учителем фізкультури.
З Мариною розлучився, одружився вдруге. Люда також з Харитонівки, разом у гриціївській школі працювали. Живуть у Чернігові, житло винаймають. Приїжджають, але нечасто. Макару п’ять рочків.
А Марина директорка комунгоспу в Срібному. Вона економістка. Теж заміж вийшла. Чоловік Ігор, хороший мужчина, тямучий.
Маринка до Наташі ходить, як до рідної. Прийде, мене покличуть, посидимо разом. Картоплю копати допомагає.
Нові дружина і чоловік у Серьожі та Марини на 10-11 років старші.
Говоримо в напівтемній кімнаті. Світло вимкнули, уже втретє за сьогодні.
— 14 років пропрацювала агрономом. Потім, у 1982 році, вибрали головою сільради. А в 1990-му перейшла на секретаря. Нерви на тій посаді вже здавали.
А чоловік у 2005 році захворів. Зі Срібного направили в Чернігів. З Чернігова — в інститут урології, у Київ. Саркома. Я ходила коло нього. Нирку видалили, але вже пішло по всьому організму. Через рік поховали. У 54 роки.
Уже всі діти жили окремо. Пропонували: «Переходьте до нас». Кажу: «Ні. Ще ж трохи мотаюся…».
Бере зі столу фото в чорній рамці.
— Чоловік онуки Ксенії, Ігор Бондаренко. Загинув під Авдіївкою. На нулі. 29 червня 2023 року. Дітки осиротіли. Вона була завідувачкою клубу, звільнилася. Каже: «Що ж я буду танцювати, сміятися?» Зателефонували від Олега Дмитренка, дали роботу на ваговій.
Уранці над двором Ніни Франківни літали російські ракети.
— Я не бачила, сусід розказував. Дві летіло, — уточнює. — А днів два тому так просвистіло над самою хатою! Думала: літак. Я швидко вдяглась, вибігла дивитись, чи шифер не збило. Дивлюсь: наче нічого. Коли кажуть: то не самольот, то ракета. Удень, десь о пів на другу.
У лютому 2022 надвір вийду — чути: і стріляють, й автоматні черги, — згадує 2022 рік Ніна Юрченко. — Під Срібним колону росіян розбомбили наші хлопці.
Після того бою російські колони до нас не заходили. Якось вони через Дмитрівку, Конотоп дорогу зрізали. А ті, хто залишилися, ховалися. І місяців через два-три понаходили мертвих у полі. Казали, животи забиті кукурудзою. Голодні, а куди ж вони підуть? Хто їм їсти дасть? От і поздихали.
Каструлі для розсольнику
Ніна Франківна прислала листа на акцію «Посмикай удачу за хвіст». І виграла четвертий приз. Захотіла в подарунок набір каструль. Привезли нашій четвертій переможниці три каструлі. З грибочками. Ніна Франківна готуватиме щось смачненьке, коли в гості навідаються внуки. Або розсольник для себе.
Грошовий виграш 500 гривень виграв Андрій Поручко з Сосниці. Просимо Андрія Федосійовича зателефонувати до редакції і повідомити, куди вам переказати гроші.
Акція «Посмикай удачу за хвіст» триває. «Вісник» провів чотири розіграші призів серед передплатників газети.
Залишилося розіграти п’ятий приз. І СУПЕРПРИЗ.
Хто чекав, сподіваючись отримати головний виграш, — час настав.
Мерщій передплачуйте газету «Вісник Ч» на перше півріччя 2025 року. Або на весь рік.
Робіть ксерокопію абонемента і несіть або надсилайте до редакції за адресою: місто Чернігів, вулиця Преображенська, 12. Редакція газети «Вісник Ч».
Або фотографуйте і надсилайте абонемент на електронну адресу редакції: [email protected]. Сюди ж — електронні абонементи.
Додайте в лист номер телефону і трохи про себе.
Передплачуйте і перемагайте!
Джерело: "Вісник Ч", авторка Олена ГОБАНОВА. Фото авторки. На фото: Ніна Юрченко з призом
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Можна передплатити пресу за програмою «Зимова єПідтримка»
- Без ноги. Незрячий. Але мріє бачити хоча б одним оком. Читайте у «Віснику»
- «Батько собі купив гармонь. А грати першою навчилася я»
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
