Мужня вчителька пробула півроку у застінках в Курську. Весь цей час її намагалися зламати морально, погрожували поголити налисо, постійно цькували. Одна з її камер мала напис «морг».
Вікторія Андруша дала прес-конференцію у Києві у прес-центрі громадянських свобод. Коротенькі тези подаємо і ми.
Нині дівчина готова розповідати усьому світу про те, в яких умовах утримують українців.
Під час прес-конференції
Колишня бранка розповіла про те, що в місцях позбавлення волі в рф над затриманими українцями знущаються так: їх змушували постійно співати гімн рф й інші російські пісні.
“Я впевнена, що у них є спеціальна методичка зі списком таких пісень”, – додала Вікторія.
Полонені українці не отримують жодної інформації. Вони постійно перебувають під різного роду психологічним і фізичним тиском. Тож, це теж є інструментом тиску та зламу.
Майже весь час дівчина перебувала в Курську в СІЗО. Потім її перевели до жіночої колонії, а ще до одного ізолятора.
У СІЗО військові й цивільні перебували разом. До всіх ставилися однаково.
«Усі, хто прибував до ізолятора, мав пройти «прийомку», там наголошували, що ми бандерівці, націоналісти. Для них було не важливо, що ми робили і де були. Ми — з України, ми в усьому винні. Ми для них як м‘ясо.
Я ставилася до них також відповідно. Перших два місяці працівники ізолятора мене називали «камʼяною». Казали, що я вбивала поглядом», - цитує дівчину «Громадське».
Сама Вікторія мала статус «наводчиці», тому до неї ставлення було особливим. З демонстрацією ненависті. Це читалося в усьому. Вони думали, що дівчина завербована і має якусь цінну секретну інформацію. Неодноразово допитували. Росіяни не вірили, що Вікторія вчителька і працює в школі.
«росіяни мені дали статтю «Шпигунство», справу розслідували місяць. А потім, наприкінці травня, сказали, що мої дії не завдали шкоди росії і що мене звільнять. Чекати довелося до кінця вересня.
У СІЗО всі мали пройти «санітарну обробку». Під час неї чоловіків стригли налисо і дуже часто таким самим погрожували дівчатам. Мені — теж. Але потім один працівник комусь зателефонував і сказав, що мені залишать волосся. Ще цілий місяць мене цькували, погрожували, що все-таки його обріжуть», - ділиться Вікторія.
Фізичний вплив був майже на всіх. Працівники ізолятора жорстоко реагували на будь-які скарги. До чоловіків у таких випадках застосовували силу.
У Курському СІЗО жінок переводили з однієї камери до іншої. Спершу чернігівка була в камері для шістьох людей, де їх сиділо двоє. Там на стіні було видряпано слово «Морг».
Потім жінок перевели до карцера, переобладнаного на камеру. Поряд була кімната з трубами водопостачання і щурами, навіть працівники їх боялися.
Полоненим забороняли спілкуватися між собою. Або ж люди мали говорити тихо, щоб їх не було чутно. Працівники могли стояти під дверима, слухати, а потім передавали слідчим наші розмови.
Рухатися по СІЗО можна було лише нахиленим під кутом 90 градусів, з руками за спиною і розкритими долонями.
Спершу годували жахливо — російськими щами.
«Потім у них, напевно, змінилися кухарі і в їжі зʼявився смак. На вечерю давали капусту та рибу. На обід — гарячу їжу: перше, друге, мʼясо. А зранку — молочну кашу й теплий чай, компот», - каже про харчування чернігівка.
Після пів року в Курському СІЗО українців почали перевозити. В останньому СІЗО їм відповіли, що в вони у прикордонній Брянській області.
«Також один слідчий підтвердив, що ми поїдемо додому, але невідомо, коли саме. Ми чекали. Я навіть дівчатам казала, що ми тут надовго не затримаємося. До того ж один із працівників, спецназівець, показав нам знаками, що ми їдемо додому. Хоча працівники СІЗО, навпаки, казали, що нас везуть до Тайги, Сибіру чи Тагілу», - розповідає про знущання дівчина.
Коли ж полонених посадили у військовий автобус, не завʼязали очі й завели ще кількох чоловіків, люди запевнилися, що їх везуть на обмін. Потім їм взагалі зняли кайданки.
Їх посадили до російських авто і привезли на територію України. Дівчата одразу налаштувалися на позитив. А от один солдат не вірив, що це правда.
«Я йому ще казала: «Читай: Україна. Усе, ми вдома». Хоча першу добу, поки ми були в лікарні, здавалося, що це сон і ми зараз знову прокинемося в СІЗО», - резюмує колишня бранка росії.
"Час Чернігівський" писав про історію, де жителька Чернігівщини виправдовувала російську агресію: Чернігівській блогерці, яка «вірила президенту росії» заборонили 2 роки писати на тему політики.
