Олександра Стародуб, волонтерка та тренерка з домедичноі допомоги 19 серпня опинилася в самому епіцентрі теракту в Чернігові - її запросили організатори зустрічі волонтерів та бізнесу дронів в якості додаткового персоналу - супроводжувати і допомагати, у разі необхідності провести відвідувачів до укриття.
Олександра розповіла в ефірі радіо «Чернігівська хвиля» свої відчуття і емоції від пережитого у день трагедії. Вона вважає, що тієї суботи їй дуже пощастило. Бо вибух застигнув ії тоді, коли вона ще не дійшла до укриття.
Після того, як пролунав сигнал тривоги - сам захід зупинили, каже очевидиця. Потім всіх попросили перейти в укриття. Якась частина учасників вийшла на вулицю. Їх просили роззосередитися, щоб не було скупчення людей. Частина людей спустилася в укриття, частина залишилася у галереях драмтеатру.
У момент вибуху Олександра заходила за велике дзеркало у правій галереї. Сама каже, що їй просто пощастило - адже позаду летіли шматки скла, дзеркала, обладнання, зразки, які позалишалися на столах як експонати.
Всі, хто ще не дійшли до сховища, впали на підлогу і поповзли в кутки під стіни і далі переміщувалися в укриття.
«Спочатку оглянули всіх, хто був в укритті. Чи були постраждалі - таких виявилося двоє, вони отримали порізи склом волосистої частини голови», - каже Олександра.
Після цього чернігівка вийшла на вулицю через пошкоджені бокові двері театру, говорить, навіть за хвилини після удару просто неба надавали допомогу іншим постраждалим. Намагалися перетягти їх у безпечніші місця. З собою у поясній сумці дівчина завжди носить турнікет-гемостатик.
«Були ножиці, скотч і у мене ще окремо з собою була аптечка. Все-таки це ж масовий захід… чуйка якась була, я вдягла спеціальне взуття, трекінгове. Це було дуже корисно, бо скрізь було скло…», - говорить співрозмовниця.
На заході, відповідно до вимог безпеки чергували медики. При тривозі вони вийшли з приміщення.
Через 7-8 хвилин після вибуху Олександра вийшла на вулицю і побачила першого пораненого - йому вже надали домедичну допомогу: швидко і професійно зупинили велику кровотечу в нозі. Однак чоловік мав ушкодження грудної клітки. На жаль, врятувати його не вдалося. Хоча дії того, хто надав йому допомогу - Олександра оцінює як дуже фахові.
«На жаль, ми ніколи не можемо бути впевнені, що навіть з найкращою допомогою можемо врятувати людину… стикаємося з пошкодженнями, які взагалі не сумісні з життям…», - говорить волонтерка.
Що відбувалося на вулиці з перехожими? Чимало людей були в стані шоку, поводили себе абсолютно хаотично. Хтось просто стояв і дивився.
Швидкі та інші служби підʼїжджали на місце трагедії дуже швидко - за кілька хвилин буквально.
Тренерка говорить: у ситуації, коли доводиться мати справу з пораненнями внаслідок мінно-вибухових уражень - у нагоді стають так звані оклюзійні наліпки, які допомагають герметизувати проникаюче поранення грудини. Призначені для використання при зовнішньому відкритому пневмотораксі для перешкоджання потраплянню повітря в рану (герметизації проникаючих поранень грудної клітки) і для надання першої невідкладної медичної допомоги потерпілим у цивільних умовах і військовослужбовцям.
Але, найліпший варіант для грудини - вентильовані наліпки.
Ще одна потрібна річ при невідкладних станах - якісні турнікети. З собою у Олександри було три. Але скористатися ними не вдалося - бо допомога надавалася скрізь. Поруч опинилися військові, фахові цивільні, які активно працювали з пораненими, в тому числі й з важкими. Тож стан справ з домедичною допомогою у Чернігові суттєво покращився, відмічає тренерка. Також вона радить користуватися все ж професійним медичним обладнанням (турнікети, наліпки - а не скотч чи пояс), й не використовувати імпровізовані повʼязки. Краще тоді рану просто притискати, це допоможе зменшити крововтрати.
«Людина за секунду втрачає 30 мл крові при критичних кровотечах. Порахуйте: за 10 секунд - це 300. За 20 секунд - 600 мл», - наводить прості цифри Олександра Стародуб.
У випадку, якщо немає можливості скористатися укриттям - вона радить шукати прихистку у кутку приміщення між стіною і підлогою. Там більші шанси врятуватися, там менше падають уламки, і зберігається повітря. При цьому потрібно прийняти позу ембріона - обличчям донизу і притиснувши до себе руки, ноги. Кінцівки дозволять вам відтиснутися від підлоги і дихати, а потім і рухатися.
"Час Чернігівський" писав про таке: 19 серпня очима чернігівських лікарів
