У родині Зосинців зі Старого Білоуса у квітні вогонь знищив їхній дім на вулиці Квітковій… Зайнялося зразу по опівдні.
— Тієї суботи донечки — 8-річна Віка і 4-річна Марина — були у тещі в Пакулі, — розказує 45-річний Володимир Зосинець. —Дружина пішла в магазин — скупитися на синів день народження. Подзвонила, щоб я зустрів її із сумками. Добре, що я й Андрюшу із собою взяв, ми поїхали велосипедом. Зустріли Юлю. Я забрав сумки і поїхав назад. Дружина із сином ішли додому пішки. Коли я заїхав на нашу вулицю, побачив дим. У серці йокнуло. Я прискорився. Під’їхав ближче і зрозумів, що дим у нас.
Дружина із сином ще не дійшли, а я кинувся у двір, забіг за будинок і побачив вогонь. Тут, — веде за собою, — стояла теплиця, де ми сушили речі. У ній висіла ватяна ковдра, поряд — синтетичний плед. Я так зрозумів, що горіти почало з ковдри. Теплицю я обклав деревом. Той день видався жарким і вітряним, усе швидко почало горіти.
Я згадав, що в гаражі є вогнегасник. За нього — а він порожній. Я бігом у будинок, ввімкнув воду у ванній і на кухні, а напор слабкий. Трохи набрав, побіг до теплиці, линув, назад… Поки знов набралося… Це — час, а я ж знаю, що при пожежі все вирішують секунди. Бо з цією бідою вже стикався, коли працював у Чернігові на заводі маляром: тоді загорілась малярка, і я вибігав сам у вогні, як смолоскип…
І зараз я розумів, що вогонь ось-ось піде в будинок. А я ж не знав, чи вдома сестра. Цей будинок нам із Людою дістався від матері (її не стало у 2013-му — померла рівно через 10 років після батька). Отож тут моя з родиною частина і сестрина, це її кімната, — показує на обгоріле вікно. — Знадвору був прибудований дерев’яний, накритий залізом навіс, де зберігалося всяке різне, поряд стояла дерев’яна тумба. Вогонь уже почав підбиратися сюди. Я — ганчірку на обличчя і всередину. Забіг, переконався, що сестри в домі немає, давай зривати в її кімнаті з вікон штори.
Сусіди, помітивши пожежу, викликали вогнеборців і допомагали Володимирові гасити полум’я, яке могло перекинутися й на інші будинки.
— Сусіди протягнули шланг від себе в мій будинок. Вікон поливати не можна було, щоб не полопались шибки і не утворилась тяга. Я почав поливати стелю. Згадав про документи, встиг їх винести. Похапав і дитячі шкільні речі, рюкзаки.
Нарешті приїхали пожежники, погасили вогонь. Але дах на будинку згорів увесь — 10 на 10 метрів. Вогнем знищено також теплицю, прибудову, покрівлю гаража і ще багато майна.
— Я збирав матеріали, бо поcvстійно щось ремонтував, майстрував. У прибудові були цемент, плитка тощо. Тут стояли мій мотоцикл, компресор, наші і сестрин велосипеди, моторолер племінника. Усе гахнуло! Ще у дворі стояли чужі машини — беруся за ремонти, бо треба ж якось на трьох дітей заробляти. Слава Богу, автівки не погоріли — їх устигли викотити.
За висновком Чернігівського райуправління ГУ ДСНС, «причина пожежі — потрапляння малокалорійного джерела запалювання на горючий матеріал». Малокалорійним джерелом можуть бути сірник, недопалок тощо.
— Я не курю, бичків у дворі бути не могло, — запевняє Володимир. — Можна тільки здогадуватись, що саме спричинило займання…
Але на роздуми та горювання у глави сім’ї часу немає, адже треба розбирати згарище і приводити до ладу будинок, щоб у подальшому його можна було накрити й дружина з дітьми повернулися додому.
Поки що вони туляться в бабусі у малосімейці на Шерстянці в Чернігові. Звідти їздять автобусом у Ста- рий Білоус у школу і дитсадок, куди ходить найменшенька і де працює вихователькою Юлія.
У їхньому будинку від води, якою гасили полум’я, в усіх кімнатах попадала штукатурка. У день нашого приїзду племінник Володимира Іван приводив до ладу одну кімнату для мами.
— Їй більше діватися нема куди. Я тут виріс і в цій кімнаті років 15 тому сам робив ремонт. Ось і зараз уже другий день заліплюю глиною, відмиваю. Головне — накрити будинок, аби хоч не текло при дощах.
Але самотужки дядько фінансово не витягне.
— Мені нарахували, що на дах тільки дерева (балок і перекриттів, навіть без шалівки) треба на дві тисячі доларів. Де я їх візьму, хоч і на трьох роботах кручуся?!
Руками і грошима допомагають друзі, односельці. З нашої роботи (я працюю в «Обленерго» двірником, а теща — прибиральницею) виділили машину, щоб вивезти сміття. Профком обіцяє підсобити й фінансово. Наш староста від себе особисто дав гроші і ще сказав написати заяву на матеріальну допомогу.
Старобілоуський староста Микола Нехай підтвердив:
— За заявою щось виділимо, тисяч п’ять гривень — більше не можемо. Оскільки зараз кошти з нашого резервного фонду в основному йдуть на військових: на поховання, лікування тощо.
Якщо ж ви, шановні наші читачі, маєте можливість допомогти багатодітній родині Зосинців, свою посильну суму переказуйте на картку Володимира в Укргазбанку за номером: 4966 8046 0552 1102.
Джерело: ГАРТ, авторка Аліна КОВАЛЬОВА, с. Старий Білоус. Фото автора
