Поки військові боронять кордони і фронт, чимало задач лишається і в тилу, зокрема, і там, де ще торік навесні скаженіли російські окупанти. Кількість зруйнованих житлових будинків лише по Чернігівщині обраховується тисячами, людей, які втратили внаслідок бомбардувань та обстрілів житло - ще більше.
Враховуючи обсяги того, що потрібно відновити - природно, що держава не здатна впоратися з цим миттєво. А нині зима, холоди, які теж потрібно перебути під дахом.
Житло для людей під Черніговом
І тут буквально руку допомоги простягнули американські донатори, які фінансують благодійний фонд «До України з любовʼю» (в США фундація зветься To Ukraine with love), який займається зведенням модульного приватного житла.
Під Києвом благодійники з США звели навіть ціле модульне містечко для 130 людей, назване на честь одного з донаторів - Генсен - Делла Лой Генсена, який є бізнесменом та філантропом. Проєкт коштував 7 млн доларів. Його урочисто відкривав президент Зеленський.
Зводять американці модульне житло і на Чернігівщині, де за найскромнішими підрахунками внаслідок війни та воєнних дій зруйновані 3,5 тисячі будинків, і 80% з цієї кількості житло.
Модульні будинки для постраждалих родин чернігівців вже готові у передмісті Чернігова - Шестовиці, Старому та Новому Білоусі, Деснянці, Полуботках, Рівнопіллі, Шевченковому та інших населених пунктах. Скільки їх встановили точно - не може пригадати і директорка фонду в Україні Тетяна Рябоволова.
«Здається, їх близько трьох десятків, точну кількість я вам не назву, 23-25, - згадує вона.
Взимку також комфортно
Житло встановлюють або поруч зі зруйнованим будинком, або на його місці. Дім - модульно-каркасний, з української деревини, з утеплювачем - мінватою. Тетяна Рябоволова каже, такі будинки легко переживуть чернігівські морози. Адже перший дім здали торік у липні, тож час перевірити усе був.
«Люди, які в них перезимували торік, коли було складно і блекаути, вони казали, що вони дуже теплі, плюс у тому, що деревʼяний дім дуже швидко нагрівається. Коли не було світла по 10 годин і вмикали електрику на 2 години і от за цей час там просто Ташкент».
Також ці будинки довго тримають тепло.
Площа готового дому залежить від кількості майбутніх мешканців. Якщо одна людина - будується дім-студія, це 28 кв м, якщо на велику родину - це три кімнати, це 56 кв м. Є навіть будинки на 61 кв м. Вартість такого житла разом з доставкою буде коштувати від $22 тис. Будинок на 2 кімнати з доставкою з Київщини на Чернігівщину коштує близько $35 тис.
У такому житлі є все - від меблів до техніки. Це повністю готове для проживання житло, з посудом і білизною.
Скільки часу займає зведення будиночка?
З моменту перерахунку грошей до того часу, як люди входять у свій будинок минає близько місяця. Влітку швидше - до двох тижнів, взимку довше.
Житло виготовляється і збирається на виробництві під Києвом. Тож, цей проєкт також продукує створення нових робочих місць, каже Тетяна Рябоволова.
Також по можливості фонд намагається закупати ту побутову техніку чи матеріали, які виробляються в Україні, якщо вітчизняних відповідників немає - лише тоді береться імпорт.
Єдине, чого немає у модульних будиночках - котлів чи іншого подібного опалювального обладнання. Як розповідає Тетяна Рябоволова, у приміщеннях усе зроблене під електрику.
«Ми в будинках так робимо електричну розводку, щоб будинок можна було заживити від генератора, його можна вставити у спеціальну розетку, яка знаходиться зовні. Тобто, якщо навіть буде дуже довгий локдаун, наприклад, добу, люди зможуть ввімкнути генератор на 2 години, опалити, і ще 4-5 годин дім буде тримати житло».
Генератори фонд не надає.
Житло за донати зі США: як це працює
Родини, які втратили житло внаслідок бойових дій. Але є нюанси. Головне тут активність громад та їхньої місцевої влади.
Саме громади та старостати надають списки родин і лобіюють їхні інтереси, розповідають їхні історії. Та обирають кінцевих учасників програми саме американські спонсори. Про українців, які постраждали внаслідок війни розповідається на сайті фонду, на благодійних вечерях й інших різних заходах. І, чия історія вразила донаторів - той і стає учасником.
За словами Тетяни Рябоволової, зазвичай, першочерговими учасниками стають ті родини, які мають дуже важке становище, окрім втрати дому, там є важкохворі члени родини, або хтось втратив годувальника тощо.
Олексій Дворецький з родиною живуть у Полуботках стільки, скільки себе пам’ятають. Глава родини - далекобійник зі стажем, готовий був працювати і далі, навіть коли досяг пенсійного віку. Він ніколи не скаржився на заробітки, родина мала великий дім, господарство та гараж. Але все змінилося 24.02.22, коли Чернігівщину накрила хвиля російського вторгнення.
«У моєму будинку в селі у Полуботках був російський штаб. Хто-то дав наводку і наші ЗСУ з боку Чернігова вдарили по ньому, було багато осколків, будинок згорів. Порозбивало там усе, навіть прибудинкову територію: сарай, дровʼярню, гараж».
Сам господар теж постраждав, але коли був закордоном. Щойно росіян відбили від Чернігівщини - Олексій Дворецький повернувся до роботи. Але у грудні минулого року у Голландії стався інфаркт. Самотужки він добирався додому. Потім - тривале лікування, операції, стентування. Що і так добряче відкусило від і без того мізерного бюджету родини пенсіонерів. Тож, мрія про відбудоване житло ставала дедалі примарнішою.
Минуле літо родина перебула у «времянці», переробленій з літньої кухні. На зиму думали що ж робити - бо нічого не було - аж сталося диво: їм виділили житло.
Про програму модульних будиночків Дворецьким розповіли у Новобілоуській громаді. Згодом, чернігівців зняли на відео. Приїхав хлопець з Києва - Артур. Фотографували те, що лишилося від будинку і взяли фото з попереднім виглядом дому.
Потім родина дізналася, що американська компанія фінансує проєкт зі зведення будиночка для них. Родина не стояла осторонь. Глава сімʼї пробив свердловину на 27 метрів, встановив глибинний насос, на це довелося позичити гроші у друга.
Потім, як прокладали каналізацію - забракло одного кільця, то пан Олексій знову доклався з власної пенсії.
Як живеться у будиночку
У новому трикімнатному домі пенсіонеру живеться дуже добре.
«Теплий дім. Тут все є: техніка, чайник, плита, холодильник, мікрохвильовка, туалет, душова кабіна, бойлер є і в кожній кімнаті стоїть електричний обігрівач».
В оселі живе сам пан Олексій, його дружина, донька, молодший онук, двоє старших навчаються закордоном, але наступного року приїжджають весною на Чернігівщину.
Навесні наступного року невгамовний пан Олексій планує повернутися на роботу. Працював раніше у підприємця Вікторовського. Отримував добрі гроші. Не те, що зараз.
«У далекобійника зарплата залежить від фрахту. У Німеччину зʼїздиш - 40 тисяч, Голландію - 45 тисяч, плюс добові. Зарплата достойна. Тож, почуваюся добре, так, вік, але потрібні гроші. Дружина ж все не потягне. Їй 72. Та й борги повертати треба. Дружина получає три тищі, я три пʼятсот пʼятдесят вісім. Хіба проживеш на це?», - бідкається наш співрозмовник.
Окрім того, Дворецьким потрібно думати і про постійне житло, адже модульні будинки знаходяться у користуванні на 3 роки. Як перспективи далі - ще невідомо.
