Корюківський «Центр надання соціальних послуг» отримав два новенькі електроскутери. Від Міністерства соціальної політики за підтримки програми розвитку ООН та уряду Японії, котрий профінансував закупівлю та доставку скутерів. Втім, дирчики китайські.
Їх отримали Тетяна Козій із Наумівки та Ліна Гончаренко з Охрамієвичів. Дівчатам, щоб добратися до своїх підопічних, треба подолати більше 15 кілометрів в один бік.
Ліна Гончаренко, як тільки взяла до рук скутера, сіла й одразу поїхала.
— В тридцять років ще навчилася їздити на мотоциклі з коляскою, — каже Ліна Володимирівна. — Хоча водійських прав немає. На новому транспорті обкатку вже зробила, — сміється. — Їхати добре по асфальту. І по піску, грязюці теж ловко. Як по снігу буде — не знаю.
У мене в обслуговуванні 10 дворів, 13 чоловік. Найдовше їхати до Лупасового, 12 кілометрів. До цього їздили велосипедом. Як замете, пішки йшла. А з собою ще треба хліб, продукти носити. Працюю майже 20 років. Тепер сумки прилаштовую на скутері, під сидінням є місце і ззаду корзинка. І в ноги можна їх ставити.
— Скільки кілометрів вже намотали?
— Зараз у відпустці, то вдома. Зарядки вистачає до 30 кілометрів.
— Заряджаєте вдома чи на роботі?
— Головний офіс у нас в Корюківці. Заряджаю вдома. За електрику самі платити будемо. Скільки в грошах вийде, ще не знаю. Бо скутер вдома трохи більше тижня. По рівних дорогах, коли вчилася, заряду довше вистачає. По грязюці, піску швидше розряджається, бо навантаження більше.
— З якою швидкістю їздите?
— Три рівні швидкості. Більше 42 кілометрів не їхала. Поліцейські не зупиняли, — жартує.
— З Тетяною Василівною враженнями ділилися?
— Ще ні. Це вже коли звіт до Корюківки повеземо, стрінемось, обговоримо деталі.
— 27 березня скутери отримали соціальні працівниці, які обслуговують віддалені населені пункти, — додала Юлія МИХЛІНА, директорка центру надання соціальних послуг корюківської міської ради. — Якщо не помиляюся, на 1,2 кіловати. Якщо до трьох кіловат, посвідчення водія не треба. Всі наші соціальні працівники забезпечені велосипедами. А їх у нас 56. І вони кожного дня їздять до підопічних. Возять продукти, бо в більшості маленьких населених пунктів магазинів немає. А колись цю відстань і пішки долали.
Авторка: Юлія СЕМЕНЕЦЬ, "Вісник Ч"
"Час Чернігівський" писав про таке:
