Питання втрат на війні - дуже болюче для будь-якого суспільства. Публікуємо статтю воєнного історика та оглядача Михайла Жирохова на цю тему.
***
У країні, що воює, в будь-які епохи для суспільства є кілька вельми чутливих питань, на які влада відповідає тим чи іншим способом. І основне питання – втрати воюючої армії. Якщо брати недавню історію, то Радянський Союз вирішував цю проблему досить прозаїчно – більшість загиблих записували у зниклі безвісти, не особливо обтяжуючи себе необхідністю розбиратися в кожному конкретному випадку. Є й протилежний приклад – Німеччина досі розшукує своїх загиблих воїнів по всьому колишньому Східному фронту. Зараз цим займається некомерційна організація Німецька комісія з військових поховань (Volksbund Deutsche Kriegsgräberfürsorge). З ближчих за часом прикладів – Ізраїль, що воює 80 років, де всі втрати військовослужбовців відомі поіменно.
Що стосується України, то з початком російсько-української війни у 2014 році питанням втрат не займався ніхто, а після широкомасштабного російського вторгнення 2022 року цю інформацію взагалі засекретили на державному рівні.
Однак іде вже п'ятий рік Великої війни і суспільство все частіше задається питанням – а чого коштувала нам ця війна? Президент як Верховний головнокомандувач змушений час від часу публічно озвучувати якісь абстрактні цифри. Причому вони, по-перше, не підкріплені нічим, а по-друге, вельми підозрілі. Посудіть самі – у лютому 2026 року в інтерв'ю французькому каналу France 2 він говорив про 50 тисяч загиблих військовослужбовців. А вже наприкінці 2026 року під час інтерв'ю американському телеканалу Fox News йшлося про 50 тисяч. Що, природно, не додає правдивості таким цифрам.
Чи можна якось спробувати порахувати наші втрати за відкритими джерелами? Єдине доступне джерело - некрологи, що потрапили в інтернет. Цей метод підрахунку вельми неточний, оскільки не всі загиблі удостоюються некролога і не всі некрологи потрапляють на стіл до тих, хто веде підрахунок (а як правило це журналісти, найбільш активні різні регіональні редакції Суспільного. Спроби звести це все разом не на регіональному, а державному рівні робилися різними дослідниками, однак наштовхувалися на жорстку протидію державної машини.
Зате це без особливих проблем можуть робити наші супротивники – так, у Московії існує такий собі сайт ualosses. У якому перераховані поіменні втрати українських військових з лютого 2022 року і нині там враховано 100 тисяч осіб.
Варто зауважити, що в Україні помітна частина втрат припадає на зниклих безвісти, оскільки українські війська в останні пару років частіше відступають, ніж наступають, через що не можуть зібрати тіла загиблих. Через це ж, до речі, і співвідношення при обміні тілами між Україною та РФ завжди становить тисячу українців проти десятків окупантів. Ці цифри обміну не говорять про співвідношення втрат, лише про те, хто контролює територію. І на тому ж сайті ualosses поіменні втрати зниклими безвісти становлять ще 100 тисяч осіб. Частина військових потрапляють у полон, тут їх підраховано 10 тисяч осіб.
Спроби перевірити дані росіян (на щастя, вони завжди залишають посилання) показують, що в деяких випадках вони навіть применшують втрати, оскільки дуже часто територіальні громади просто не публікують некрологи на тих військовослужбовців, хто помер у шпиталі від ран, загинув з небойових причин та інше. Тому, на жаль, варто сказати, що ресурс дає цифру дуже близьку до дійсності.
Зазначимо, що іноземні оцінки українських втрат теж знаходяться приблизно в цьому діапазоні. Так, ще в січні 2026 року Аналітичний центр стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні дійшов висновку, що на війні загинули від 100 до 140 тисяч українських захисників.
Взявши співвідношення загиблих до поранених рівним стандартному 1:3, отримаємо ще близько 300 тисяч поранених, що є вельми умовною цифрою, оскільки характер бойових дій кардинально змінився і співвідношення може бути як більшим, так і меншим. Але інших цифр у нас просто немає.
Але я хотів би підняти інше питання – чи не є свідоме приховування втрат особового складу применшенням героїзму наших воїнів? Багато провладних «балакучих голів» навперебій говорять про те, що українське суспільство не готове до цифр втрат. І це викликає тільки здивування – читати щодня в різних медіа некрологи загиблих готове, а усвідомити, якою ціною дається відносно мирне існування в тилу – ні? Суспільство, яке пройшло три Майдани, думаю, вже доросло до дорослішання і розуміння, що війна це кров і неминучі втрати.
Другий аргумент – цю цифру будуть використовувати росіяни у своїй пропаганді. А хто зараз заважає використовувати дані ualosses? Так, офіційно влада не підтверджує цифри, але в реальності практично кожен занесений туди має реальне підтвердження.
Питання, на які у мене особисто немає відповіді. Здається, що рано чи пізно громадськість, не важливо у вигляді «лідерів думок» чи своєї активної частини у вигляді громадських організацій, повинна буде поставити це питання і отримати відповідь – якою б важкою вона не була. Але все це рівно та ціна, яку ми всі заплатили і продовжуємо платити за нашу незалежність….
Автор Михайло Жирохов
***
Час Чернігівський писав про таке:
