Наталія ПОПКОВА з Деревин (Городнянська громада) — шептуха. Каже, є такий термін — дивитися. От вона і дивиться.
— Козлів додому повертаю — це можливо. Я тих, хто сім’ї покинув, козлами називаю, — ділиться Наталія Миколаївна. — Усього було в мене на віку. І козел зрадив, і мати померла, і брат, і корівка. І все за один рік. А я себе навіть пошептати не можу. Собі нічого не бачу — чорне все. Людям же на свічку розказую. Свічка і молитви. Інколи карти беру, молодим перед новим роком подивитися.
У мене привороту немає. Одворот. Хто підпоює, від тих відвертаю. Він, може, й сам уже не радий. Заліз у чужий город — підпоїли. Підпоюють і ухою зі щуки, і місячними — хто чим. Нашіптується, наговорюється. У них своя молитва, у мене своя.
Одна бабка, полячка зі Жлобина (місто в білорусі), у 95 років передала мені свій дар. У 2005 році, коли я ще працювала в магазині, мені 40 років було, Львівна навчила молитов. Помираючи, узяла за руку й сказала: «У тебе буде на хлібець». Я спочатку не зрозуміла, що це значить. Чи по хліб піду? Чи старці поведу, хліба проситиму?
А це значило, що я людям допомагатиму, а вони мені. У 61 рік я ходжу на милицях. Городу не саджу, люди добрі дають картоплю. Ось огірків притягли корзину, буду катать. Квіти в городі сама потрошку сапаю. У хаті прибирає соцпрацівниця Віра Ющенко. Вона з Кусіїв, село всього за кілометр від кордону. Онучка через дорогу — я бабила — прибігає. Подруга приходить. Для чоловічої роботи наймаю. Багато кого дивлюся (шепчу), ніхто не відмовляється допомогти. Лише б що було робити, лише б гроші, бо безплатно ніхто ж не старатиметься.
«Восени війні буде кінець»
— Чи показувало вам, коли кінець війні?
— Восени війні буде кінець, згадаєте мої слова.
Я всім казала, що 29 березня вони з Чернігівщини виберуться. На два дні помилилася,
1-2 квітня вийшли. Я колись казала, що й війна буде, — не вірили.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Тамара Кравченко
"Час Чернігівський" писав про таке:
