Помер Анатолій Куліченко, батько трьох братів, яких росіяни розстріляли, а один вибрався з могили зі зв’язаними руками. Микола оформлює статус цивільного полоненого. Хоче до Польщі.
10 січня в Довжику Чернігівського району поховали Анатолія Куліченка. Чоловік був відомий у селі. Мав свою бригаду копачів. Возив машиною односельців у Чернігів.
Історія родини Куліченко прогриміла на всю країну у 2022 році, після деокупації області. Трьох синів Анатолія Ілліча росіяни три доби били, допитували. 21 березня зі зв’язаними руками та ногами повезли на розстріл. Неподалік села Чумак. Стріляли з пістолета з глушником. Євгена та Дмитра вбили. Миколі куля потрапила в щоку. Усіх трьох закопали, думали, що мертві. Миколі дивом вдалося вибратися з могили. Поранений, обходячи російські блокпости, він пройшов 40 кілометрів. Щоб потрапити додому.
Два роки тому Миколі КУЛІЧЕНКУ почали приходити повістки з військкомату.
— Вийшов чистити сніг, — сказав про смерть батька. — Стався інсульт. Це було 7 січня. На Різдво за старим стилем. Батько до останнього працював. Одного відвезе, другого привезе. До лікарні, у справах. Іншим разом і поїсти не встигав. Не міг відмовити.
30 січня повинно було виповнитися 72 роки. Поховали 10 січня. Чекали сестер. Іра живе і працює в Чехії, Марина в Києві. Її донька, моя племінниця Ліля, їхала з Польщі. Вона діда дуже любила. Він її змалечку виростив. А від мене внуків так і не дочекався, — зітхає чоловік. Микола і досі живе в Довжику.
— Повістки з військкомату приходять?
— Ні. Справа зрушила з мертвої точки. Учора, 12 січня, приїздила жіночка, яка допомагає отримати статус цивільного полоненого. Нещодавно прийшла відмова з Києва. Не вистачило якогось витягу з реєстрів. Куди відправляли ці документи, не знаю. Цим батько разом з волонтерами займався. А я вже так чекаю цього статусу. Хочу кудись виїхати.
— Куди поїдете?
— До племінниці в Польщу. Якщо сподобається, то можу і лишитися. Робота є, житло також. Дівчат повно, — жартує.
— Хто допомагає?
— Волонтери разом з місцевою владою, юристами зі старостату.
— Дівчину не знайшли?
— Ні. Може, десь мене чекає, — сміється. — Через місяць буде 37 років. Уже давно б час.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Довічно засудили двох російських військових за розстріл трьох братів з Чернігівщини
- 34-річного росіянина підозрюють у розстрілі пʼятьох цивільних у селі на Чернігівщині
- Беззбройних військових Олега Сніжка та Михайла Лошака розстріляли окупанти
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
