В інтерв’ю виданню “Цензор.нет” відомий український політик та державний діяч Роман Безсмертний розповів про свої відчуття того, чому на Україну чекала велика війна… Хоча попри власні передчуття, політик пробув кілька тижнів в окупованому і сумнозвісному селі Мотижин на Київщині, бо не хотів кидати 83-річну матір. В матеріалі герой говорить про світоглядну різницю між українцями та росіянами, а також про те, що саме втримало Лукашенка від повномасштабного вступу у російсько-українську війну.
- У серпні минулого року мені зателефонували з одного з найвищих кабінетів і попросили, щоб я зайшов…
- Наших кабінетів?
- Так. Коли я прийшов, мене запитали, чи буде війна. Я відповів, що буде. І навіть назвав, скільки часу вона триватиме. Далі, коли мене запрошували на ефіри, я не так грубо казав, що буде, але намагався пояснювати всіляко, що треба готуватися до війни. Найближчому оточенню, з ким я спілкувався – колеги, друзі – я не просто казав, я наполягав, що це буде не просто війна України і Росії, а що ми йдемо до серйозного континентального і глобального протистояння.
Але чому я завжди стриманий у висловлюваннях? Коли я приходив додому, дружина мене завжди припирала до стінки і казала: "Ти ж знаєш, що буде війна і ти нічого не робиш". Тому я жив у коридорі між тим, що треба донести до влади і людей: "Готуйтеся, не сидіть склавши руки". І тим, що я прекрасно розумів, що від дій людей, подібних мені, залежить, як люди будуть вести себе. Я собі відвів час, що за місяць я перестану говорить, що буде, а буду говорити про те, як поводити себе в умовах війни.
На останньому ефірі, коли мене запросили на телебачення, я вже став напряму казати, що вони підуть через Чернігів, що там є Десна, що треба там готуватись. Мене переконували, що з боку Білорусі нічого не буде відбуватись. Але я десятки разів відповідав, що ніхто в Лукашенка запитувати не буде, і Кремль використає територію Білорусі, як він захоче.
- Як вам поведінка (Білорусі - ред.) в цій ситуації? З одного боку, в них не було жодної антивоєнної акції. З іншого, говорять про акти саботажу на залізниці і деінде. Для вас ця склянка напівповна чи напівпорожня?
- Для мене Лукашенко і вся система оборони і безпеки – це ворог. Білорус для мене – напів знищений етнос, який не подає сигналів, що він живий. Бо різниці між цим загнаним білорусом і башкиром, мордвином немає ніякої. У них немає того, що є в самоідентифікованого етносу, нації – цінностей. Ми живемо в системі християнських цінностей. Хтось більше, хтось менше. Ми розуміємо так, що є добро, а що є зло. Той, хто себе не ідентифікує, він ніколи в житті не розрізняє добра і зла. Бо в нього нема цього набору цінностей. Тому білорус нічим не відрізняється від народів, про які я кажу. Його дуже легко поставити у стрій і змусити стріляти. В українця чи кого завгодно. І якби вони сюди зайшли, ніякої різниці між ними і тими, що тут були, не було б.
Чому цього не відбулось? Бо вони прекрасно розуміли, що там пів мільйона українців. Бо ці люди б піднялись. Ось що стримало Лукашенка. Ув’язатись у бойові дії – це означало б поділити цю країну на дві – Західна Білорусь і Російський протекторат. Лукашенко і камарилья більше пеклись про себе, ніж про білоруса, тому вони і не ув’язувались у бойові дії. Де вони помилились? Для мене абсолютно однаково, у який спосіб Лукашенко воював проти України. Він достойний того, щоб український солдат переступив лінію кордону. Ми до цього часу дивимось на війну, як нам втюхали у кіно і книжках про другу світову. Війна, яку веде українська армія – це геть інша війна. Так, в ній трапляються ексцеси, коли неправильно наведена гармата стріляє у будинок. Я це бачив, але це ексцес. Але армія не воює з цивільним населенням.
На жаль, здебільшого ми не розуміємо, що ведення війни тоталітарною і демократичною країною кардинально відрізняються. Чому я наполягаю, щоб український солдат переступив через кордон. Ми багато говоримо про реформи. Ми їх не зробимо, якщо цього не відбудеться. Ми лишимось напівфабрикатом. Ми маємо зрозуміти, що таке діяти по закону. І перше, де ми маємо діяти по закону – це там, за лінією кордону.
