Увечері 3 січня до поліції надійшло повідомлення від мешканки одного з сіл Куликівської громади про те, що її колишній чоловік погрожує їй та її співмешканцю гранатою. У будинку в цей час перебувала дитина.
На місце події прибули слідчо-оперативна група поліції, спецпризначенці, вибухотехніки та кінологи поліції зі службовими собаками. Правоохоронці виявили та вилучили у 28-річного зловмисника предмет, зовні схожий на гранату «Ф-1».
— Усе перекрутили. Не зовсім так було. Поліцію викликала я, — стверджує 49-річна Оксана ЧАВА, жителька села Жуківка на Куликівщині. — Донька Альона живе другий рік у Куликівці з онучкою і співмешканцем. Альоні 23 роки, Сашкові 34. Не приховую, спочатку була проти їхніх відносин. Бо старший за неї. Та бачу, кохають один одного. Живуть мирно. Тож не стала лізти в їхню сім’ю. Працюю жилувальницею у фермерському господарстві «Колос», Сашко там же обвальником.
Так Оксана відгукнулася на повідомлення поліції від 5 січня:
— Живу сама. Цю стару хату купила менш як рік тому за 35 тисяч гривень. Тільки за переоформлення заплатила 17 тисяч гривень. Ремонт роблю самостійно і за можливості. Зробила лише дві кімнати. Вікна в хаті старі, дерев’яні. Замінити ще не встигла.
Онучці Віці три роки. З її батьком Альона розлучилася понад два роки тому. Та постійно підтримували спілкування заради малої. Максим Матюха, колишній зять, живе навпроти мене, через трасу. Йому 28 років.
Третього січня Альона приїхала з онучкою до мене в гості. Сашко залишився в Куликівці. Прийшов Максим. Грався з дитиною. Замкнув вхідні двері. Хоча я ніколи не замикаю, коли в хаті хтось є. Близько 17.30 чуємо, хтось з вулиці стукає у скло. Воно лопається, бо вже була зверху тріщина. Максим вийшов надвір подивитися, хто це. Чую крики, штовханину.
У хаті дитина. Вибігаю, а Максим з Сашком зчепилися. По снігу качаються. Максим ударив Сашка в обличчя, з брови пішла кров. Світлі штани Максима у крові. З переляку викликала поліціянтів.
Бачу, Сашко щось тримає в руці. Альона підійшла до нього: «Віддай». Він розтиснув руку і віддав. То була граната. Вона обережно поклала її на ганку. Уже потім Максим розповів, що йому казав Сашко: «Підірву нас обох». Я цього не чула. Сашко до хати не заходив.
Хвилин через 20 приїхали дві поліційні машини. За ними — чотири. Пізніше — ще три. Сашкові надягли наручники. Приїхав кінолог з собакою. Стали розпитувати, де ще Сашко міг вибухівку заховати. Кажу, що ніде. Бо він не військовий, зброї та вибухівки в руках не тримав. Та мене не послухали. У будинку собака все винюхувала, у хлівах шукали. Нічого більше не знайшли. Була повна хата поліціянтів. Двері не зачинялися. Подружки та односельці дзвонять: «У вас усе добре? Нікого не вбили?»
Понад годину тримали Сашка на морозі. Попросила поліціянтів, щоб додому завели та зняли кайданки. Ті перепитали, чи буде ще буянити. Кивнув, що не буде. Сидів біля грубки. Десь о 23.00 його повезли в Чернігів, у відділок поліції. Пробув там кілька годин. Потім забрали в козелецький ізолятор тимчасового тримання. Через добу подзвонили з поліції і сказали, щоб забирали. Бо в нього грошей і телефона з собою не було. Ми попросили хоча б ближче його підвезти. Довезли до Количівки. А вже звідти Альона з його батьком забрали. На роботу ходить.
— Що то було? — запитую Олександра КОЗАЧКА.
— Приревнував. Наробив шкоди, — не приховує чоловік, — Не пив понад п’ять років. А того дня випив пива. От градус у голову і вдарив. Висновки після цього зробив. У всіх попросив вибачення. Більше пити не буду. Сім’я важливіша.
— Де взяли гранату?
— Рідного брата. Він військовий. Безвісти зниклий. Граната учбова, привіз з навчань. Хотів тільки налякати Максима. Альону і малу тоді навіть не бачив.
У Куликівці на квартирі все перерили. Шукали вибухівку і наркотики. Бо в мене очі червоні були. Мій батько зварювальник. Варю разом з ним. Краплі крапаю, щоб не боліли очі. І раніше поліціянти зупиняли через це, возили в лікарню здавати аналізи.
— Криміналісти сказали, чека на гранаті так сильно трималася, що і кусачками б не відірвав, — сміється Оксана. — У дворі поліціянти розібрали її і відразу сказали, що то муляж. Бойової частини не було.
Дитина навіть не зрозуміла, що трапилося. Гралася в хаті і сварки не бачила. Сашко її не ображає. Як їде з роботи, то сік, то смаколик купує. У нього теж донька є. На два роки старша за Віку. Живе в Куликівці. Та колишня майже не дає бачитися.
Сашко допомагає мені з ремонтом. Хащі випиляв біля хати. Були вище будинку, як купила. Дров напиляв. На роботі теж йому дали гарну характеристику.
— Не ображається, що викликали поліціянтів?
— Ні. Навпаки, подякував, що розтягли їх. І що не наробили більшої біди. Я з Максимом написали поліціянтам заяви, що претензій до Сашка не маємо.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- На Чернігівщині жінка зарізала співмешканця через ревнощі
- Військовий застрелив військового, бо ревнував до дружини
- На Чернігівщині чоловік через ревнощі забив дружину до смерті. Сиротами залишилися троє дітей
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
