Відповідні документи від 8 лютого опубліковані на електронному представництві глави держави.
«УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №61/2024
Про присвоєння В. Залужному звання Герой України
За визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові постановляю:
Присвоїти звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» ЗАЛУЖНОМУ Валерію Федоровичу — генералу».
«УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №57/2024
Про присвоєння К. Буданову звання Герой України
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові постановляю:
Присвоїти звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» БУДАНОВУ Кирилу Олексійовичу — генерал-лейтенанту».
Нагадуємо, що 8 лютого своїм Указом Володимир Зеленський звільнив Валерія Залужного з посади головнокомандувача, натомість признав Олександра Сирського на цю посаду.
«Час Чернігівський» писав, як військовим генієм, українським генералом захоплювався увесь світ - позаторік 26 вересня впливовий журнал Time помістив портрет головного українського військового на обкладинку. І авторитетно підкреслив: українська армія навряд чи досягла б таких успіхів без свого командувача.
«Я часто озирався назад і запитував себе: як я потрапив у це?»- коментує Залужний своє призначення TIME в інтерв’ю.
До цього призначення півтора роки генерал пропрацював командувачем ОК «Північ» у Чернігові.
Тож родина чимало часу прожила у місті над Десною. Місцеві взагалі вважають Олену Залужну чернігівкою.
Також Валерій Залужний розповідав, що його мама з Чернігівщини.
«Я в дитинстві і юності провів там дуже багато часу. І сьогодні вся наша рідня живе в Чернігові. Незважаючи на те, що народився я в Новограді-Волинському, я вважаю, що Чернігівщина моя Батьківщина».
Також в інтерв‘ю АрміяInform чернігівському журналісту Олександру Штупуну, який згодом стане речником Генштабу, Валерій Залужний зізнавався: з дитинства мріяв жити у Чернігові.
«Наскільки пам’ятаю своє дитинство, літо та трохи зими минали тут. І я настільки був закоханий у це місто, що навіть мріяв дорослим жити над Десною…»
"Час Чернігівський" писав про таке:
