Настоятель Катерининської церкви о. Роман Кіник розповідає про важливість і традиції одного з найголовніших християнських свят - Різдва.
Отець Роман Кіник, пряма мова:
Справді, це одне із найважливіших свят у християнській церкві. Не тільки у православ'ї, а й у католицькій церкві і протестантських церквах. Особливо ці дні є важливими святковими днями для тих людей, хто святкує це свято за новоюліанським календарем. І саме Різдво Христове є надією. Бо Господь сходить з небес заради того, щоб підняти людину до височин небесних. Він приходить в цей світ, щоб принести себе в жертву і очистити рід людський від прокляття закону і смерті. Він звільняє нас своїм приходом від цього прокляття, робить нас чистими, світлими, і піднімає нас до небес. І як ангели, коли Христос народився, співали «Слава Вишніх Богу!» і «На землі мир, в людях добра воля", так і сьогодні ми, повторюючи ці слова, прославляємо прихід в світ Спасителя.
Саме дата 25 грудня є датою історичною і ще тоді, коли в 400 -х роках, фактично після Різдва Христового, саме ця дата стала основною датою святкування Різдва. Ми, коли говоримо «Христос рождається», то не говоримо «Христос народився», бо святкуємо не день народження Христа, а святкуємо Різдво Христове. І шануємо не день, а шануємо подію, прихід в світ Спасителя. Чому саме 25 грудня? Тут є багато історичних аспектів, які засновані на Священному Писанні, і йдеться про зачаття Іоана Хрестителя від первосвященника Захарії, і після того, коли Богородица прийшла до матері Іоана Хрестителя, коли відбулось Благовіщення і, відповідно, ці всі дати прописані у Священному Писанні і саме дата народження Спасителя якраз і припадає приблизно на 25 грудня. Тому в старих книжках, навіть тоді, коли ми святкували 7 січня все рівно стояла дата 25 децембрія, це 25 грудня.
УВ кожному християнському народі, особливо до Різдва Христового, є свої традиції. Звичайно, що багато традицій не прив'язується ані до канонів, ані до догматів церковних, а є виключно традиціями певного народу. Наш український народ є древнім народом. У нас є надзвичайно багато традицій, ми можемо бачити навіть поруч із нашим вертепом, з таєнкою, де був народжений Христос, дідух. Звичайно, ми розуміємо, що дідух – це традиція древня ще дохристиянських часів, але з іншої сторони - там зерно. Це те, що проростає весною і те, що дає життя, як Христос дає нам життя, так і це зерно як символ життя, воно проростає і воно примножується, воно стає з одного зернятка, є колосок, де є багато-багато зерен. Відповідно, це є певні символи, а для нас цей символ, як і кутя, як і багато страв, які прив'язані до українського народу, бо десь православні в Африці чи в Олександрії чи в Антіохії, чи в Греції не будуть ліпити вареників і не будуть варити борща з грибами, а ми це робимо. Звичайно, це є наші традиції. Звичайно, що не потрібно Різдво чи інші свята прив'язувати до трапези, столу, до наїдків і напитків. Але, звичайно, що ми собі не маємо права дозволити не святкувати, бо сьогодні, в сьогоднішній час, багато військових, наших воїнів роблять це для того, щоб ми мали можливість святкувати, щоб ми мали можливість молитися. І цією радістю ми повинні ділитись не тільки в своїй сім'ї, а і в суспільстві довколо. І допомагати, найперше допомагати тим, хто має потребу в нашій допомозі, допомагати нашій армії, нашим Збройним Силам, всім тим, хто має знову ж таки потребу в нашій допомозі, а в нашій допомозі потребу мають. Тому що Господь, Господь, привівши нас в цей світ, дав нам можливість бути вільними і свободними, а наші військові гразі виборюють цю свободу. І навіть тоді, коли ми, прощаючись з воїнами, оплакуємо їх, то оплачуємо ми через те, що так велить нам наше серце. Не від нагайки пана, господаря, царя, а через веління нашого серця. Радіючи, ми знову радіємо не через те, що ми раби, а через те, що ми діти Божі. І Господь дав нам цю радість і дав нам свободу. І саме ця свобода спонукає нас святкувати, спонукає нас радіти.
Хочу щиро привітати громаду міста Чернігова, Чернігово-Сіверського краю, всіх братів християн, які святкують саме в ці дні Різдво Христове. Хай милість і милосердя Боже буде зі всіма нами. Хай Господь дарує нам цю радість і найперше - радість перемоги і такого довгоочікуваного справедливого миру. Хай Господь, прийшовши в цей світ, дарує нам цю радість, а своїм пришестям дарує нам надію на те, що все у нас буде добре. Христос народився! Славімо Його!
***
Читайте також:
